Полный текст:
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти малого підприємництва сфери туризму………..8
1.1. Сутність організаційної структури малого
підприємства сфери туризму………………………………………………...8
1.2. Значення та особливості малого підприємництва…………………….12
1.3. Підходи до вивчення……………………………………………………15
РОЗДІЛ 2. Аналіз управління АТ "Києво – Святошинське бюро
подорожей та екскурсій"…………………………………………………………..16
2.1. Законодавче забезпечення туристичної діяльності
АТ «Києво – Святошинське бюро подорожей та екскурсій»…………….16
2.2. Аналіз стану туризму в Україні………………………………………..20
2.3. Аналіз становлення та діяльності АТ «Києво-Святошинське
бюро подорожей та екскурсій»…………………………………………….28
2.4. Оцінка виробничої бази АТ «Києво-Святошинське
бюро подорожей та екскурсій»……………………………………………..35
2.5. Аналіз системи управління маркетингом та рекламою
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»………………40
2.6. Організація екскурсії в м. Біла Церква АТ
«Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»…………………...46
РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення управління АТ «Києво – Святошинське
бюро подорожей та екскурсій»……………………………………………………52
3.1. Методи ефективного планування діяльності
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»………………52
3.2. Удосконалення процесу управління АТ «Києво-Святошинське
бюро подорожей та екскурсій»……………………………………………..57
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...73
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...76
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..83
ВСТУП
Актуальність теми. Удосконалення системи управління малим підприємством сфери туризму в умовах ринку в Україні – одне зі складних і актуальних питань у менеджменті.
Розв’язання проблем економічного й соціального розвитку будь-якої держави з перехідною економікою потребує розвитку підприємницької діяльності і, насамперед, малого бізнесу. На думку експертів Європейської економічної комісії, малі й середні підприємства вважаються однією з головних рушійних сил економічного розвитку. Малий бізнес є, по суті, одним з дієвих засобів структурної перебудови, усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами й послугами.
Сектор малого та середнього підприємництва в зарубіжних країнах з розвинутою ринковою економікою є одним з найважливіших і забезпечує близько 70% робочих місць та 50-65% виробництва валового внутрішнього продукту. Так, у США на малих підприємствах працює 54% всього населення, в Італії – 73%, в Японії – 78%. Це країни зі стійким економічним розвитком, стабільно високим рівнем життя населення, значна частина якого формує свій життєвий рівень завдяки функціонуванню саме малого бізнесу і своєї участі в ньому.
Серед авторів, які розглядають конкретні питання розвитку ринку туристичних послуг, можна виділити Ю. Аванесова, А. Александрову, І. Балабанова, В. Бабарицьку, Н. Ващенко, А. Виноградську, В. Гуляєва, А. Добровольську, Г. Долматова, В. Євдокименка, Є. Єгорова, Р. Заблоцьку, Н. Кабушкіна, В. Квартальнова, А. Мазаракі, Н. Моісеєву, Н. Никифорову, Б. Осадіна, І. Ополченова, Г. Папіряна, В. Сапрунову, В. Сеніна, В. Федорченка, В. Фомічева, А. Чудновського, В. Шмагіну, Г. Яковлєва. Проблемам функціонування та розвитку світової туристичної галузі присвячені досягнення таких іноземних учених, як Р. Бартон, П. Бернекер, А. Бул, Дж. Інгрем, Ф. Котлер, Ч. Робінсон, Л. Сміт, Г. Харріс, Дж. Холловей. В роботах зазначених авторів висвітлюються питання становлення та розвитку ринку туристичних послуг, його ролі в системі світової торгівлі, визначаються форми та види туризму, приділяється увага особливостям функціонування сучасної туристичної індустрії, аналізуються загальні напрями розвитку цієї сфери господарювання, специфіка туристичних перевезень тощо. [5; c. 3]
Разом з тим, внаслідок відсутності цілісної державної політики та системного підходу до розв’язання проблем малого підприємництва склався ряд чинників, які зараз перешкоджають його розвиткові:
- відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;
- збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);
- відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;
- надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;
- невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;
- надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.
Що стосується сфери туризму, то тільки в Києві на сьогоднішній день зареєстровано 1221 туристичне підприємство, 95 відсотків з яких є малими підприємствами.
Мета даної роботи – вивчити механізм управління малим підприємством сфери туризму в умовах ринку на прикладі туристичної фірми АТ «Києво Святошинського бюро подорожей та екскурсій».
На основі даної мети були поставлені такі задачі:
- вивчити організаційну структуру малого підприємства сфери туризму,
- провести аналіз господарської діяльності малого підприємства сфери туризму АТ " Києво Святошинського бюро подорожей та екскурсій,
- знайти шляхів удосконалення управління малим підприємством АТ " Києво Святошинське бюро подорожей та екскурсій".
Предметом даної роботи виступає управління малим підприємством сфери туризму в умовах ринку.
Об'єкт роботи – підприємство АТ "Києво- Святошинське бюро подорожей та екскурсій".
Теоретична основа курсової роботи, є праця російських та інших вчених в галузі менеджменту туризму.
Метою дипломної роботи є вивчення теми, а також узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду в дослідженні діяльності підприємств туристичного бізнесу, оцінка передумов та аналіз результативності діяльності.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу розв’язання таких завдань:
Методологічну основу дипломної роботи становить комплекс методів наукового пізнання, які застосовуються до окремих структурних елементів роботи. Під час дослідження теоретичних основ світового ринку туристичних послуг використано системний, історичний, логічний, статистичний, діалектичний методи (розділ 1). У ході аналізу діяльності на ринку туристичних послуг використано системний та діалектичний метод, а також метод індукції та дедукції (розділ 2). Дослідження напрямів підвищення ефективності туристичних операцій проводилося із застосуванням економіко-статистичного методу та методу економічного моделювання (розділ 3).
Наукова новизна проведеного дослідження полягає в наступному:
обґрунтовано визначення особливостей конкуренції у сфері послуг, зокрема на макро- і мікрорівні функціонування ринку туристичних послуг;
конкретизовано специфіку діяльності фірми за умов глобалізації;
обґрунтовано доцільність упровадження кластерної моделі організації туристичного бізнесу в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Зроблені в дипломному дослідженні висновки й теоретичні узагальнення можуть бути використані при вдосконаленні та розробці стратегій розвитку туристичних підприємств України. У результаті дослідження розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення туристичної діяльності АТ "Києво- Святошинське бюро подорожей та екскурсій".
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів (10 підрозділів), висновків, списку використаних джерел із 80 найменувань, додатків. Загальний обсяг дипломної роботи – 104 сторінки, з яких основний текст займає 72 сторінки.
РОЗДІЛ 1
Теоретичні аспекти малого підприємництва сфери туризму
1.1. Сутність організаційної структури малого підприємства сфери туризму
Туризм – явище, відоме кожному. У всі часи нашу планету перетинали численні мандрівники і першопрохідці. Але лише недавно туризм виник як специфічна форма діяльності людей, котрій обов'язково потрібно управляти.
Праця в управлінні туризмом специфічна і істотно відрізняється від діяльності працівників інших галузей, хоча на перший погляд можна припустити, що менеджмент туристського регіону і туристської організації спирається на ту ж базу, що і менеджмент будь-якого підприємства системи «чоловік-чоловік».
Перша особливість туризму полягає у великій глибині його проникнення і складнощі взаємозв'язків між його складовими елементами. У туристській індустрії багато туристських підприємств і організацій, які так чи інакше повинні вписатися в єдину систему управління, де переслідується мета забезпечення тривалої дієздатності і конкурентоспроможності на ринку.
Другу особливість туризму як об'єкту управління можна уявити у вигляді неясних і важко вимірних цілей. Для менеджменту приватних туристських підприємств, які в своїй діяльності орієнтуються на отримання прибутку, характерні чіткі і вимірні цілі – накопичення цінностей, рух готівки, прибуток. Для менеджменту туристських організацій таких цілей не існує ні на рівні підприємства, ні на рівні регіону.
Наступна особливість туризму полягає в сильному впливі з боку зацікавленої клієнтури. Туристські організації не можуть чекати від своїх учасників того, що всі вони поводитимуться однаково, оскільки існують певного роду суперечності між власниками готелів, місцевими жителями і наїжджими туристами. Саме тому нормативному менеджменту (на рівні туристської організації – політиці підприємства, на рівні регіону – плануванню і координації діяльності шляхом розробки провідного образу) приділяється дуже велике значення.
Найважливішою особливістю туризму як об'єкту управління є специфіка туристського продукту, його невіддільність від джерела формування. Товар в матеріальному вигляді (м'ясо, одяг) існує незалежно від його виробника, туристська послуга (а це теж товар) невідокремлена від джерела її створення.
У зв'язку з тим, що при реалізації туристського продукту посилюється особовий аспект, процес надання туристської послуги може бути автоматизований в набагато меншому ступені, чим, наприклад, процес виробництва товарів. З цієї причини в менеджменті туризму невимірний більшій увазі повинно приділятися управлінню персоналом і регулюванню міжособових відносин.
Кадрова політика підприємства багато в чому впливає на успіх фірми. На роботу слід наймати привітних, працездатних службовців, які зможуть створити хорошу атмосферу в бесіді з клієнтом, що збирається скористатися послугами індустрії туризму [42, с.43].
Специфіка туристського продукту пов'язана із специфікою туристського попиту. Попит на туристські послуги не однорідний через трьох основних причин. Перша з них – невідчутність і не збереженість туристського продукту. Різноманітність споживачів туристських послуг – ще одна причина неоднорідності попиту на них. Висока значущість суспільних чинників – економічної ситуації в країні, екології і соціальних чинників – ось третя причина різного попиту на туристські послуги [8, с.45].
Нарешті, як особливість туризму слід виділити його сезонність. При рішенні проблеми менеджменту в туризмі дане явище обов'язково враховується керівниками туристських підприємств, оскільки коливання попиту може істотно погіршити умови функціонування всієї туристської індустрії.
Особливості туристської галузі як об'єкту управління указують на те, що менеджери туристського бізнесу повинні зважати на те, що ця галузь абсолютно не схожа на інші галузі і тому механічно перенести напрацювання або моделі управління з інших сфер трудової діяльності в сферу туризму неможливо. І якщо виправдала себе на практиці модель управління (наприклад, промисловим підприємством) дає необхідний ефект, то застосування її в туристській галузі може привести до деградації останньої. У зв'язку з цим можна виділити наступні риси, характерні для управління будь-яким туристським підприємством [8, с.54]:
- по-перше, при плануванні туристської діяльності в розділ кута повинні ставитися потреби, потреби і бажання кінцевих споживачів. З урахуванням цього і визначається сфера додатку праці будь-якого туристського підприємства. Мова йде про тому, чи задовольняє туристська фірма потреби проміжних споживачів (посередників), або це може бути державне замовлення. У зв'язку з цим дислокація туристського підприємства (через його тяжіння до безпосереднього кінцевого споживача) визначається, з одного боку, місце розташуванням основного контингенту споживачів туристського продукту, а з іншої – місце розташуванням рекреаційних ресурсів, які є практично основним чинником (частиною) туристської галузі;
- по-друге, непервинність туристської послуги. Хоча в сучасному світі значення туризму як засоби відновлення сил і здоров'я величезне, туристський продукт не став ще товаром першої необхідності і навряд чи стане ним в найближчій перспективі. Крім того, на туристських послугах більше, ніж на інших платних послугах, позначається зміна покупної здатності населення. На розвиток туризму також сильно впливають політичні і екологічні явища;
- по-третє, в туристській галузі набагато більше значення має маркетинг. Це пов'язано з тим, що продавець туристської послуги, не маючи можливості представити її зразок-еталон (як це практикується при реалізації товарів), повинен знайти аргументи на користь свого товару – послуги, а це можна зробити тільки при добре налагодженій системі маркетингу. Крім того, у зв'язку з непостійністю якості послуги, суб'єктивізмом в її оцінці виникає необхідність її постійного контролю, тобто ця функція менеджменту набуває особливої значущості. Одна і та ж туристська поїздка може бути по-різному оцінена двома різними людьми, що іноді виникає непорозуміння у взаєминах між туристською фірмою і клієнтами. В зв'язку з цим менеджмент туризму повинен бути зосереджений в направленні створення системи збору, обробки і розповсюдження інформації;
- по-четверте, туристська послуга унікальна (повторити її у всіх аспектах не представляється можливим). Це маршрут поїздки, умови обслуговування, вартість і т.д. Навіть два тури поодинці і тому ж маршруту у однієї і тієї ж фірми часто проходять по-різному (це і стан транс-кравець засобу, події в країні перебування і т. п.).
Таким чином, туризм є специфічною формою діяльності людей, якою обов'язково потрібно управляти. Тому процес управління у сфері туризму повинен спиратися на ряд особливостей даної галузі. Відповідно до цього можна виділити ряд загальних рис, характерних для управління у сфері туризму:
• пріоритет бажань кінцевих споживачів при плануванні туристської діяльності;
• непервинність туристської послуги;
• велике значення маркетингу в туристській галузі;
• унікальність туристської послуги.
1.2. Значення та особливості малого підприємництва
Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із законодавством України до малих відносяться такі підприємства:
- у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200 чоловік;
- у науці й науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;
- у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;
- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
На нашу думку, даний критерій визначення малих підприємств вибраний правильно. В інших країнах також застосовується показник кількості зайнятих працівників. В Італії, наприклад, малий бізнес охоплює підприємства з чисельністю до 500 зайнятих. При цьому є досить багато виробництв, що використовують працю менше 20 робітників.
У деяких країнах критеріями виділення малих підприємств, крім чисельності працівників, слугують й об'ємні показники. Наприклад, в Японії до категорії малих і середніх підприємств у галузях оборонної промисловості, в будівництві, на транспорті, у зв'язку, комунальному господарстві відносяться юридичне самостійні компанії з числом зайнятих до 300 чоловік або обсягом основного капіталу до 100 млн. єн, оптовій торгівлі - до 100 чоловік або до 30 млн. єн капіталу, роздрібній торгівлі й сфері послуг - до 50 чоловік або до 10 млн. єн капіталу.
У нашій країні в залежності від природнокліматичних, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки. Тому, приміром, Республіка Крим або навіть окремі самоврядовувані зони у власному законодавстві можуть визначати власні критерії розмежування малих підприємств як за обсягом господарського обороту, так і за чисельністю працюючих.
Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.
Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, в найзанедбанішій у нас галузі господарського життя).
Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для нашої високомонополізованої економіки має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування. З одного боку, воно в силу численності функціонуючих господарств і їхньої високої динаміки меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, мале підприємництво виступає досить відчутним конкурентом, що підривав монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця якість малого бізнесу, до речі, зіграла неабияку роль у послабленні, а часом і в подоланні промислове розвинутими країнами властивої крупному капіталу тенденції до монополізації і затримки технічного прогресу.
Усі зазначені вище та інші властивості малого підприємництва переконливо свідчать, що його розвиток - це могутній фактор реформування економіки: створення соціальне орієнтованого ринкового механізму, подолання нинішнього кризового спаду виробництва й забезпечення передумов для економічного піднесення. Звичайно, йдеться не про якісь магічні властивості малого бізнесу, взятого ізольовано. Він дає ефект лише в органічному поєднанні з середнім і великим підприємництвом.
У промислове розвинутих країнах розвиткові малого бізнесу надається велике значення. Наприклад, у прийнятому в 1953 р. у США законі про малі підприємства підкреслюється: "Захист і заохочення вільної конкуренції становлять основу не лише економічного добробуту, а й безпеки країни. Безпека і добробут не можуть бути забезпечені без стимулювання наявних і потенційних можливостей малого бізнесу. Конгрес вважає, що уряд повинен тою мірою, якою це можливо, надавати підтримку підприємствам малого бізнесу, консультувати, допомагати і захищати їхні інтереси, з тим щоб зберігати вільне конкурентне підприємництво".
У нашій країні малому підприємництву поки що не приділяється належної уваги. Сьогодні фактично ще не розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку цієї форми господарювання. Недосконалою є система фінансування та матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу. Багато в чому невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питання діяльності мікро фірм.
1.3. Підходи до вивчення
З метою забезпечення вірогідності та обґрунтованості результатів дослідження застосовується широке коло методів: статистичний і графічний аналіз – для дослідження тенденцій розвитку малого бізнесу, виявлення факторів, що впливають на ефективність функціонування малих підприємств; кореляційно-регресійний аналіз – для побудови моделі впливу розвитку малого підприємництва в Україні на обсяги промислового виробництва і виявлення чинників, що впливають на ці процеси; метод логічного моделювання (при встановленні доцільності державної підтримки підприємств малого бізнесу, при визначенні структури організаційно-економічного механізму розвитку малого бізнесу); системний підхід (при обґрунтуванні поняття малий бізнес, при визначенні напрямків забезпечення сталого функціонування підприємств малого бізнесу, при виборі принципів формування стратегії розвитку малого підприємництва). В процесі дослідження застосовуються принципи діалектичного матеріалізму, поєднання логічного і історичного, дедукції і індукції, аналізу і синтезу, систематизації та узагальнення, регресійно-кореляційний аналіз, які дозволяють обґрунтовано визначити причини утримання розвитку малого бізнесу.
В якості статистичної та інформаційної бази використовують статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані вітчизняної і зарубіжної наукової літератури, нормативно-законодавчі акти, що стосуються питань створення, розвитку і управління діяльністю підприємств малого бізнесу, забезпечується правове поле дослідження. Джерелами інформації стають рішення державних та місцевих органів влади, що регулюють діяльність підприємств малого бізнесу, офіційні статистичні матеріали, інформаційно-аналітичні огляди, дані обліку і звітності підприємств малого бізнесу, результати аналізу і критичної оцінки реальних процесів, що протікають у вітчизняному малому підприємництві, а також матеріали науково- практичних конференцій різного рівня.
РОЗДІЛ 2
Аналіз управління АТ "Києво – Святошинське бюро подорожей та екскурсій"
2.1. Законодавче забезпечення туристичної діяльності АТ «Києво – Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Нормативно-правове забезпечення в туристичній галузі, розглядається як сукупність трьох груп документів: законодавчі акти, які стосуються оптимізації розвитку основних туристичних напрямів, а саме: виїзного, в'їзного та внутрішнього туризму; угоди про співробітництво у сфері туризму з країнами світу; документи, які регламентують співпрацю України з провідними міжнародними організаціями в галузі туристичного бізнесу. До найважливіших питань, які висвітлені в національному законодавстві, належать: пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму; шляхи оптимізації функціонування українського туристичного ринку; вибір та обґрунтування основних високорентабельних видів туристичної діяльності; підвищення ефективності рекламних заходів з метою залучення в Україну дедалі більшої кількості туристів. [28]
Вітчизняна туристична галузь відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі, посилюється вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини. Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року Закон "Про туризм" (зі змінами від 18 листопада 2003 р. № 1282-IV) констатує: "Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності." [4]
Що особливо важливо, це визначення повністю відповідає рекомендаціям Гаазької міжпарламентської конференції з туризму (10-14 квітня 1989 р.) - найавторитетнішого туристичного форуму сучасності, де зазначено: "Країни повинні визначити свої національні пріоритети та роль туризму в "ієрархії"" таких пріоритетів, а також оптимальну стратегію розвитку туризму в рамках цих пріоритетів".
Рекомендації конференції містять також тези, що мають винятково важливе значення для розвитку туризму.
Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму. [28; c. 230]
Туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.
Потрібно визнати, що реалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зроблено перші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вітчизняної туристичної галузі.
Так, правову базу діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності. [4]
Згідно із Законом України "Про туризм" основними напрямами державної політики в цій сфері є:
залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;
захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;
створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму;
запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;
заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.
Рішення органу державної виконавчої влади в галузі туризму, що регулюють питання туризму та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів. [58; c. 17] Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади в галузі туризму визначаються положеннями про них, які затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади за погодженням з центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму.
До норм загального законодавства належать: Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії; Закони України - "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового та природного середовища; "Про порядок виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України"; "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; "Про страхування"; "Про рекламу"; "Про державний кордон України"; "Про охорону навколишнього природного середовища"; "Про правовий статус іноземців"; "Про охорону культурної спадщини" тощо. Правове забезпечення підприємницької діяльності, в тому числі туристичної, гарантується насамперед Господарським кодексом України. [73]
2.2. Аналіз стану туризму в Україні
В туристичному підприємстві, як і в будь-якому іншому, важливу соціальну роль відіграє колективний договір - угода між трудовим колективом та адміністрацією, що укладається щорічно і не може суперечити чинному законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю.
У цілому пріоритетними напрямами стимулювання процесу вкладення коштів в туристичну галузь України такі: звільнення від ввізного мита обладнання, що ввозиться на територію України для реалізації інвестиційних проектів у туристичну і курортно-рекреаційну сфери; надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво та реконструкцію житла, що використовується для надання послуг сільського зеленого туризму; створення механізму відстрочення податкових зобов’язань готельних підприємств, які здійснюють капітальний ремонт або реконструкцію; надання пільг зі сплати платежів за землю об’єктам туристичної інфраструктури на період будівництва або реконструкції. Подальший інтенсивний розвиток цієї діяльності сприятиме підвищенню іміджу України на світовому ринку туристичних послуг. [17]
Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.
Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.
Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями.
Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донсцько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:
геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);
наявність рекреаційних ресурсів;
стан туристичної інфраструктури;
попит на рекреацію та туризм;
туристично-рекреаційна політика регіону.
Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.
Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають: від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;
5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;
3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;
до 3 % - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;
до 2 % - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;
до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області.
Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду становить тут 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти - Євпаторія, Саки та інші.
Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях. [23]
Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних та північно-західних областях.
На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибсйський та ін., а на курортах Миргород, Моршин, Немирів, Черче поширені торфові грязі.
Культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48690 об'єктів. їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.
Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси - соціальні і природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане як з територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подія первісно виникли. В Україні виявлена значна кількість таких об'єктів, деякі з них мають світове та європейське значення та унікальний історико-інформаційний, духовно-естстичний, інтернаціональний потенціал. Це місця, пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні французів О. де Бальзака (мм.Бердичів, Корець), Д.Рішельє, Ж.Лябурба (м.Одеса), угорця Ф.Ліста (м.Київ), німців Х.Х.Стівена (м. Ялта), П.Целана (м.Чернівці), іспанця Хосе (Йосипа) де Рібаса (м.Одеса), англійців Д.Говарда (м.Херсон), У.Черчілля (м.Ялта), італійця В.В.Растреллі (м.Київ), чехів Я.Гашска (мм. Київ, Рівне, Дубно, Корець), Й.Главки (м.Чернівці), О.Яроша, Я.Налепки (м.Овруч), поляків А.Міцкевича (м.Львів), Л.Варинського (м.Канів), Я.Домбровського (м.Житомир), Я.Корчака, В.Василевської (м.Київ), американців Д.Хьюза (м. Донецьк, кол.Юзівка), Т.Драйзера (м.Київ), Д.Стейнбека (м. Київ), Д.Ріда (мм. Рівне, Корець), Т.Рузвельта (м.Ялта), турка Назима Хікмета (м.Київ), шведа Майка (Михайла) Йогансена (мм. Полтава, Харків), норвежців Фритьофа Нансена (м.Харків), Тура Хейєрдала (м.Київ) та інші. Військовий меморіал, присвячений британцям, що загинули під час Кримської війни 1853-1856 pp. (м.Севастополь), поховання шведів на Полі Полтавської битви (м.Полтава), австрійців, загиблих в Сталінградській битві у 1943р., місця розстрілу польських громадян (Биківня під Києвом, м.Луганськ) та інші. [33]
І нарешті, сучасні здобутки світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі.
Багатовекторність економічної політики України, європейський вибір, співпраця зі Світовим банком та Міжнародним валютним фондом сприяють розвитку конгресового туризму, проведенню в Україні економічних форумів, наукових конференцій та симпозіумів тощо.
Поступово туристичні можливості використовуються політиками, бізнесменами, вченими, спортсменами, артистами, просто рядовими громадянами з усіх країн світу, які приїздять в Україну з метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні, металургії, медицині, участі в спортивних змаганнях, проведенні концертних заходів та ін. В Україні вже стало регулярним проведення міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів, які з кожним роком залучають все більше і більше іноземних гостей.
Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства. [8]
Найголовнішим в ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін.
Але тільки наявності інфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. Її необхідно розглядати в широкому значенні: основні елементи інфраструктури повинні виконувати не тільки виключно рекреаційну функцію, а й служити провідним фактором поліпшення всього соціально-економічного життя країни.
Це має бути інфраструктура загального користування, що відповідає світовим стандартам і зорієнтована на всіх мешканців України та її гостей.
В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Її реалізація дозволить розв'язати проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.
Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.
Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.
Проблема інфраструктурного облаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевих влад, її розв'язання можливе лише в контексті практичних дій по економічному піднесенню країни. [11]
Згідно рекомендацій міжнародних туристичних організацій національне туристичне законодавство повинне мати комплексний характер, відповідати трьом цільовим спрямуванням: захист туристів, захист країни, розвиток туризму. Позитивними організаційно-правовими передумовами розвитку зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України є впорядкування інституційної структури управління туристичною галуззю, ухвалення нової редакції Закону України „Про туризм”, затвердження комплексної цільової програми розвитку туризму України до 2010 року. [73]
Для здійснення ефективної зовнішньоекономічної діяльності ТФ «САМ» потрібно враховувати фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів кожної країни у такому відсотковому співвідношенні.
Рис. 2.1. Фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, % [74]
Що ж стосується надання туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» для іноземних туристів по Україні, то проаналізуємо наступні статистичні дані курортних закладів. [74; www.ukrstat.gov.ua]
Таблиця 2.1.
Санаторно-курортні та оздоровчі заклади
Санаторії та пансіонати з лікуванням*
Санаторії-профілакторії*
Будинки і пансіонати відпочинку*
Бази та інші заклади відпочинку*
Дитячі оздоровчі табори
всього
у них ліжок, тис.
всього
у них ліжок, тис.
всього
у них місць, тис.
всього
у них місць, тис.
всього
у них місць, тис.
1990
505
154
556
55
332
115
2213
302
15687
467
1991
513
154
568
55
342
116
2236
318
10521
394
1992
531
155
571
54
321
106
2135
298
…
…
1993
546
157
544
52
308
95
2003
294
7242
632
1994
539
156
520
47
303
90
1968
268
6249
266
1995
551
159
517
43
294
83
1862
263
5884
256
1996
545
155
463
39
286
80
1777
240
5615
242
1997
536
155
428
33
289
76
1754
236
5601
237
1998
547
156
416
33
292
77
1913
234
6904
241
1999
547
155
404
32
303
71
1961
235
7644
236
2000
549
151
377
31
266
63
2010
238
7615
227
2001
555
151
357
29
273
61
2015
236
8578
221
2002
544
151
334
28
290
63
1982
236
10890
231
2003
536
147
325
27
292
62
2005
236
14961
228
2004
531
147
311
25
302
62
2033
231
19443
256
2005
524
145
291
23
321
65
2016
233
18366
236
2006
520
148
277
23
301
63
1976
232
18238
231
*Починаючи з 2002 року інформація стосовно діяльності санаторно-курортних (оздоровчих) закладів подається за 12 місяців: з 1 жовтня попереднього по 31 вересня звітного року.
Таблиця 2.2.
Готелі [74; www.ukrstat.gov.ua]
Кількість підприємств готельного типу
Кількість номерів
Житлова площа всіх номерів, тис. м2
1995
1396
62360
1032,3
1996
1368
60601
999,9
1997
1375
58464
1002,1
1998
1328
55487
1010,7
1999
1326
51450
948,7
2000
1308
51012
949,1
2001
1258
49966
947,9
2002
1254
51107
977,0
2003
1218
50412
997,8
2004
1192
50414
1012,2
2005
1232
51686
1072,4
2006
1269
53645
1120,2
Що стосується подальшої ефективної зовнішньоекономічної діяльності у сфері надання туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», то проаналізуємо наступні статистичні дані туристичних потоків за 2000 – 2006 роки по Україні.
Таблиця 2.3.
Туристичні потоки [74; www.ukrstat.gov.ua]
Кількість громадян України, які виїжджали за кордон - усього*
Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну - усього*
Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України – усього**
Із загальної кількості туристів:**
Кількість екскурсантів**
іноземні туристи
туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон
внутрішні туристи
2000
13422320
6430940
2013998
377871
285353
1350774
1643955
2001
14849033
9174166
2175090
416186
271281
1487623
1874233
2002
14729444
10516665
2265317
417729
302632
1544956
1991688
2003
14794932
12513883
2856983
590641
344 332
1922010
2690810
2004
15487571
15629213
1890370
436311
441798
1012261
1502031
2005
16453704
17630760
1825649
326389
566942
932318
1704562
2006
16875256
18935775
2206498
299125
868228
1039145
1768790
* Включно з одноденними відвідувачами (за даними Адміністрації Держприкордонслужби України)
** За даними Державної служби туризму і курортів України
Що стосується особливостей діяльність АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», то фірма забезпечує надання різного роду туристичних послуг і продаж товарів туристичного попиту іноземним туристам у країні базування та вітчизняним туристам за рубежем з метою задоволення їх культурних, ділових та інших потреб й отримання прибутків. Важливим аспектом управління діяльністю АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» є адекватна, реалістична оцінка чинників та безпеки її здійснення. Всю сукупність чинників, які впливають на характер та особливості діяльності АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», можна розділити на дві групи: зовнішні (зовнішні по відношенню до туризму умови господарювання, середовище розвитку туристичного бізнесу) та внутрішні (внутрішні фактори, що безпосередньо пов’язані із туристичною діяльністю).
2.3. Аналіз становлення та діяльності АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Господарський кодекс України регламентує діяльність різних видів підприємств, визначає види та організаційні форми, правила діяльності, створює однакові правові умови незалежно від форми власності й системи господарювання, забезпечує самостійність підприємств, фіксує їхні права та відповідальність, регулює відносини з іншими суб'єктами господарювання і державою.
Процедура створення туристичного підприємства АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» як фірма з акціонерною формою господарювання має істотні переваги; фінансові - створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні - акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні - акціонування є важливою формою перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.
Для більш чіткого визначення мети і завдань АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», погодження організаційно-правової форми, розміру статутного капіталу, розподілу доручень між учасниками, вирішення інших організаційних питань оформляється протокол намірів.
Важливим етапом створення АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» є розробка проектів установчих документів у відповідності з обраною організаційно-правовою формою.
Установчими документами АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» є статут.
Правова реєстрація підприємства проводиться виконавчими комітетами міських та районних рад або вповноваженими органами. Реєстрація відбулася, якщо відповідний запис внесений в Державний реєстр, а підприємству видане свідоцтво про реєстрацію відповідної форми. Після цього настає процедура взяття на облік в органах статистики, податковій адміністрації, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та ін. Наступним організаційним заходом є відкриття розрахункових рахунків у банківській установі. Це вільний вибір банку, але зручніше, щоб він був розташований в районі, де знаходиться це підприємство.
Програма економічної діяльності АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» - основа фінансового менеджменту для підприємства.
Важливими етапами діяльності туристичного підприємства є:
планування виробництва туристичних послуг і контроль за якістю туристичного продукту. Це питання підготовки турів, їх методичне забезпечення, підготовка договірної документації, робота зі страховими та іншими зацікавленими організаціями;
визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту. Це може бути самостійна реалізація або через інші фірми, комісійний продаж через посередників або створення розгалуженої дилерської мережі;
способи стимулювання продажів. Сюди належать ярмарки, виставки, конкурси, аукціони, туристичні лотереї, надання сезонних пільг, пільг для постійних клієнтів, дітей, рекламні тури та ін;
підбір та управління персоналом туристичного підприємства. Це розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка посадових інструкцій, форми оплати праці, регламенту роботи підприємства та ін.
Модель функціонування АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»показана на рисунку 2.2.
Рис. 2.2. Основні умови функціонування АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Отже, економічна діяльність - це організована робота туристичного підприємства, під час якої використовується капітал, рекреаційні ресурси, засоби виробництва та робоча сила для виробництва і реалізації туристичного продукту.
Говорячи про туристичне підприємство, маються на увазі ті фірми, основною діяльністю яких є надання туристичних послуг, а всі інші види діяльності - супутні, побічні. Але не будь-яке такс підприємство чи організацію можна назвати туристичною фірмою, оскільки вони можуть діяти як на комерційній, так і не на комерційній основі. Комерційне туристичне підприємство має головною метою своєї діяльності отримання прибутку за рахунок надання різних видів туристичних послуг.
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» - туроператор України.
Підприємство: Філія Києво-Святошинське БПтаЕ;
Форма організації діяльності: туроператор;
Форма власності: приватна (АТ);
ПІБ керівника: Моголівець Дмитро Іванович (директор);
Юр. адреса: м. Київ, вул. Раїси Окіпної 2, офіс 418 (готель «Турист» м. Лівобережна). Колишня адреса: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька 33 оф. 3А (квартира в житловому будинку). Підприємство переїхало в грудні 2007 р.
Численність персоналу: 5 осіб – директор, заступник директора, бухгалтер та два менеджера. Екскурсоводи, груповоди та ін. працюють за договором підряду.
Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.
Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.
Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.
Якість курортів, шкіл і готелів, включених в програми фірми, перевірено фахівцями безпосередньо.
Мета АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» в тому, щоб філія викликала тільки одну асоціацію - бездоганна, стовідсоткова, гарантована якість. АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» - туроператор України проводить розіграші в крузі своїх клієнтів.
Проаналізуємо показники надання туристичних послуг та прибутки АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» за 2005 – 2007 роки у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4.
Динаміка обсягів надання туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» за 2005 – 2007 роки
(тис. грн.)
Показники
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Відхилення 2005 – 2006 рр.
Відхилення 2006 – 2007 рр.
Обсяг наданих туристичних послуг в цінах підприємства
1026,0
907,7
898,1
-118,3
-9,6
Собівартість наданих послуг
829,4
677,8
669,9
-151,6
-7,9
Чистий прибуток
5,9
7,5
3,1
+1,6
-4,4
Як видно з таблиці 2.4., обсяг наданих туристичних послуг та їх собівартість АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» зменшується, а також і чистий прибуток за 2007 рік. Це свідчить про те, що на ринку туристичних послуг багато конкурентів і щоб залишатися на ринку фірма збільшує додаткові витрати на інші заохочення щодо підвищення надання послуг.
Рис. 2.3. Динаміка обсягів надання туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» за 2005 – 2007 роки
Конкурентними перевагами АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» - це є бонусні програми, розіграші призів, послуги корпоративним клієнтам, програма лояльності, скидки на туристичні подорожі, туристична фірма є конкурентоспроможною.
Робота АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» з туристами включає в себе:
- пропозиція туристу або групі туристів певного набору турістично - екскурсійних послуг;- отримання від клієнта грошових коштів за путівку (тур);- перерахування грошових коштів певним організаціям за розміщення, мешкання, екскурсійне обслуговування.Договірні відносини туриста і АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» складаються як відносини покупця (замовника) і продавця (виконавця). При цьому потрібно підкреслити особливий характер "продукт", що придбається у туристичної фірми. Вступаючи з нею в договірні відносини, турист розраховує отримати в кінцевому результаті необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як правило, ще не самі послуги, а права (гарантії) отримання в певний час, в певному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не мають прямих договірних відносин з даним туристом, але що знаходяться у договірних відносинах з направляючою туристичною фірмою. Турист придбаває також і гарантії надання певних видів послуг і самої направляючою фірмою. [58; c. 371]Сукупність цих прав відображається в путівці, яка є кінцевим "продуктом" діяльності туристичної фірми і відповідно предметом її реалізації.
Залежно від головної мети подорожі визначають такі різновиди туризму, як рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий. За характером організації подорожі - індивідуальний, груповий, організований, самодіяльний (неорганізований), стаціонарний. За інтенсивністю туристичного потоку - постійний, сезонний. За тривалістю перебування туристів у подорожі - короткостроковий, тривалий. За демографічними ознаками - дитячий, молодіжний, літній. За формою співробітництва - безвалютний та валютний обмін туристичними групами. За географічним розподілом - внутрішній, міжнародний.
Чинники, що спонукають АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» до туристичної діяльності, класифікують таким чином:
- пізнавальні (містять інтерес до історичних, природно-кліматичних пам'яток);
- регіональні (містять інтерес до регіону, в якому відбуваються визначні події: фестивалі, спортивні змагання, ярмарки);
- економічні (містять соціально-економічні умови подорожі: сферу послуг, транспортну систему, сферу роздрібної торгівлі й підприємств харчування).
Сьогодні в Україні у сфері туризму працює понад чотири тисячі ліцензованих туристичних підприємств.
Тому АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» зманшується прибуток та кількість наданих послуг за конкуренції з боку таких фірм як «Сам».
2.4. Оцінка виробничої бази АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Можливість виробництва (формування) туристичного продукту, надання послуг за певним обсягом та якістю вирішальною мірою залежить від рівня розвитку виробничої бази підприємства.
Виробнича база - сукупність найбільш активних елементів підприємства у наданні послуг чи виробництві туристичного продукту з додержанням певних технологій.
До складу виробничої базі входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у виробничих технологіях. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів, а отже, і відповідного розвитку виробничої бази.
Статистичні показники наведені у додатках.
Одним з найважливіших блоків у технології туристичної діяльності є засоби розміщення туристів, до яких відносять готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати та ін.
Засоби розміщення туристів за міжнародними рекомендаціями поділяються на чотири групи:
готелі й аналогічні підприємства;
комерційні і соціальні підприємства розміщення;
спеціалізовані засоби розміщення;
приватні туристичні засоби розміщення.
Рис.2.4. Засоби розміщення туристів
Наведена типова класифікація засобів розміщення рекомендована Всесвітньою туристичною організацією (ВТО). Вона не єдина у всіх країнах, як і класифікація готелів.
Готель - це будинок з умебльованими кімнатами для короткочасного проживання.
Туристичний готель - це особливий тип готелю, призначений для надання туристам комплексу послуг, пов'язаних з подорожуванням.
У всіх туристичних готелях передбачені чотири основні групи послуг:
розміщення;
харчування;
дозвілля;
побутове обслуговування.
Для замкнутого технологічного циклу обслуговування туристів у готелі передбачені наступні основні служби:
служба прийому і розміщення;
служба експлуатації номерного фонду;
комерційна служба;
технічна служба;
адміністративна служба.
Це мінімальний набір служб, які забезпечують надання основних послуг.
В Україні, у відповідності з міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.4-95), класифікація готелів ґрунтується на комплексі вимог до:
матеріально-технічного стану;
номенклатури і якості запропонованих послуг;
рівня обслуговування.
Основна частка в загальній структурі транспортних послуг належить авіаційному транспорту. Перевезення туристів повітряним транспортом здійснюється чартерними і рейсовими літаками. Авіаперевезенням туристів України займаються як національні, так і іноземні авіакомпанії.
Автомобільний транспорт можна з повним правом назвати транспортом всезагального застосування в сфері туризму, бо він використовується всюди: від трансферу й екскурсій до оренди малолітражних автомобілів туристами для особистого використання на відпочинку.
Автопослуги, які використовуються в туристичному обслуговуванні, об'єднують три основні напрямки:
1) організація автобусних подорожей;
2) організація подорожей на власному транспорті туристів;
3) прокат автомобілів.
Завдяки своїй економічності, доступності широким верствам населення, автобусні подорожі є найбільш масовим видом туристичних перевезень, який постійно розвивається і має тенденції до нарощування обсягів.
Європейська конференція міністрів транспорту (1984 р.) виділяє три види автобусних подорожей:поїздки на рейсових автобусах; поїздки на човникових автобусах; спеціальні (чартерні) рейси.
Класифікація транспортних подорожей АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» приведена на рисунку 2.5.
Рис. 2.5. Класифікація транспортних подорожей АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
В Україні поширені круїзні подорожі, які являють собою туристичну поїздку по морю або річці на борту спеціального пасажирського судна.
Круїз - це морський (річковий) тур, у базову вартість якого включено комплексне обслуговування на борту судна, зокрема проїзд, проживання в каюті, харчування, розваги та інші спеціальні заходи.
Основними круїзними регіонами є Середземне море, Чорне море, круїзи по Дунаю, Дніпру та інші.
При організації екстремального туризму використовуються гірські річки Карпатського регіону України, якими сплавляються на човнах, плотах, байдарках.
Цікавими для певної категорії туристів є також мотоциклетні, велосипедні, кінні та інші маршрути, де вдаються до нетрадиційних засобів пересування.
Розваги - це головний мотив туризму і без них не обходиться практично жодна поїздка. Люди відправляються в дорогу за новими незабутніми враженнями, позитивними емоціями і гострими відчуттями. Для задоволення цих та інших потреб - працюють розважальні заклади, проводяться різнопланові заходи, спеціально створюються засоби розваг.
Найчастіше розваги АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» обмежуються екскурсійною програмою - відвідуванням музеїв, оглядом історичних пам'ятників і природних визначних пам'яток, оглядовими екскурсіями по місту і місцевості.
Разом з тим широкий набір розважальних заходів завжди сприймається туристами з ентузіазмом і великою цікавістю. Це участь у фестивальних програмах, спортивних, культурно-масових заходах, святкуванні національних свят тощо. Вечірні заходи розважального характеру, як правило, плануються з відвідуванням ресторану, спеціального концерту та інших розважальних закладів.
Кожний вид туру, який пропонує АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», залежно від програми має особливу специфіку організації обслуговування туристів, розподілу часу і надання послуг, технології обслуговування туристів. При цьому програма обслуговування складається, виходячи з основної мети подорожі. При всій різноманітності варіантів програм витримується принцип "Мета подорожі - тип туру". Якщо не виконується цей головний принцип організації туру, то програма, навіть складена з високоякісних послуг вищої категорії, приречена на провал, тому що турист вважає якісним обслуговування тільки тоді, коли мета його подорожі досягнута.
Будь-яка програма обслуговування має бути зорієнтована на конкретного споживача і відповідати його цільовим мотивам.
На ринку України представлено велику кількість різних програм подорожей і при зростанні їх диференціації все ж існують найбільш поширені цільові програми обслуговування, такі, наприклад, як лікувально-оздоровчі, пізнавальні, ділові, спортивні та ін.
2.5. Аналіз системи управління маркетингом та рекламою АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Згідно аналітичних даних АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», які наведені у додатках, можна статистично судити про кількість наданих послуг, туристів та інше. На рисунку 2.6. показана схема просування туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій».
Рис. 2.6. Схема просування туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Основні моменти, на які постійно звертає увагу схема просування туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»:
- майбутнє туристичного підприємства залежить від того, наскільки послідовно і рішуче воно буде боротися за своє місце на ринку;
- ринок постійно змінюється, старі можливості можуть вичерпатися, а нові - змінитися; необхідно сприймати з розумінням той факт, що якщо фірма з успіхом продає свій туристичний продукт певний період, то так буде завжди. Тому необхідно шукати нові можливості, розробляти нові види туристичних пропозицій.
- теперішній час більше, ніж раніше, вимагає від працівників туристичної сфери знань, спритності, ефективності дій, тобто професіоналізму. Формувати та продавати тури - це набагато складніше, ніж просто приймати заявки;
- краще спеціалізуватись на виробництві і реалізації високодоходного і якісного туристичного продукту;
- необхідно постійно турбуватись про оновлення свого продукту через удосконалення послуг, диверсифікацію, урахування моди і ринкових тенденцій. Головним завданням як турагента, так і туроператора є зміцнення свого становища на туристичному ринку й отримання стабільного прибутку.
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» не може користуватись тільки наявними в її асортименті маршрутами. Постійно змінюються поняття населення про найкращий відпочинок, змінюється мода на престижні місця відпочинку, з'являються нові курортні райони, нові клієнти приходять з новими запитами і т.ін.
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» не може не враховувати постійно мінливий попит на ті чи інші послуги, яких вимагають туристи, і жодна не може обійтись без спадів і підйомів попиту на її послуги протягом року.
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» як туристичне підприємство постійно стежить за змінами, які відбуваються на ринку туристичних послуг, встигає реагувати на них.
Для того, щоб постійно володіти інформацією про всі зміни на ринку туристичних послуг, мати можливість оперативно реагувати на них і навіть самому створювати вигідні для себе зміни, туристичному підприємству необхідно проводити маркетингову політику.
Основними етапами маркетингових досліджень є:
виявлення проблем, які стоять перед підприємством;
формулювання цілей;
планування проведення досліджень по кожній цілі;
вибір джерел інформації і визначення широти охоплення;
збір інформації;
узагальнення і аналіз інформації;
розробка рекомендацій і прогнозування їхньої ефективності.
На етапі розробки рекомендацій і прогнозування їх ефективності дослідження закінчується, але воно має і своє продовження - реалізацію рекомендацій, одержаних під час дослідження, і контроль за їх виконанням.
Оскільки маркетинг включає дослідження не тільки фактичного стану об'єкта, але й комплекс прогнозування, дослідження можуть проводитися різними методами. Класифікувати методи маркетингових досліджень можна за різними ознаками, наприклад, за періодичністю, за використанням обладнання, за часом на їх реалізацію, але ми пропонуємо розглянути тільки ті методи, які найчастіше використовуються в маркетингових дослідженнях і прості в застосуванні.
Особисте опитування — один з найбільш трудомістких способів збору первинної інформації.
Воно проводиться для виявлення переваг клієнтів про асортимент наданих послуг, їх якість, необхідність у них тощо.
Методи спостереження вимагають більш високої кваліфікації, оскільки передбачають наявність власної оцінки ситуації тією особою, яка проводить спостереження. Як правило, ця робота проводиться шляхом безпосереднього спостереження за реальними або потенційними клієнтами та іншими об'єктами, які цікавлять АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій».
Методи анкетування застосовуються для опитування великої кількості осіб, які розташовані в різних місцях і мають різне коло інтересів. Анкетування проводиться спеціальними агентами АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», які збирають інформацію для кожної анкети або за допомогою телефону, факсу, Інтернету, або при особистій зустрічі з людьми. Можливе також проведення анкетування шляхом розсилання анкет по підприємствах, організаціях, приватних адресах і їх наступний збір.
Реалізація концепції маркетингу на туристичному підприємстві вимагає створення відповідної служби маркетингу. В організаційній структурі філії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» маркетингом займаються майжі всі працівники, тому що окремого підрозділу філія не може організувати.
Рекламна компанія - це комплекс рекламних та інших заходів, об'єднаних загальними метою і завданнями, погодженими по часу проведення та розрахованими на широкі верстви населення.
Метою рекламної кампанії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» є збільшення продажу та забезпечення просування туристичного продукту на ринку послуг і отримання стабільного прибутку.
При розробці стратегії рекламної кампанії необхідно провести класифікацію груп маршрутів за певними ознаками: сезонність, вид маршруту, категорія населення.
Якщо рекламна кампанія проводиться залученою спеціалізованою фірмою або рекламним бюро, то необхідно звернути увагу на такі моменти, як досвід роботи, наявність виробничої і поліграфічної бази, відповідних спеціалістів тощо.
Коли рекламна кампанія проводиться самостійно АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій», то фірма дотримується наступних правил. (табл. 2.5.)
Таблиця 2.5.
Правила АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» при рекламній компанії
Правила рекламної компанії:
визначити мету рекламної кампанії;
підібрати виконавців рекламних заходів;
розробити теми рекламної кампанії;
вибрати носіїв реклами;
провести калькуляцію витрат на рекламну кампанію;
створити рекламні макети під обрані носії;
замовити дату появи реклами в пресі та ефірі;
проконтролювати вихід реклами у вказаний час;
Доцільно проводити рекламну кампанію в "масованому" режимі, додержуючись послідовності операцій та заходів.
При самостійному проведенні рекламної кампанії найбільшу складність викликає створення рекламного оголошення, в якому інформація повинна бути простою, цікавою, прямою, стверджуючою, короткою, правдивою, неподібною на інші. Оголошення має бути оригінальним, виділятись і затримувати увагу, повторювати найбільш важливі аргументи, подавати майбутньому клієнту чітку орієнтуючу інформацію. Важливе значення при написанні та поданні рекламного тексту в пресі має вибір шрифту. При цьому рекомендується використовувати комбінації шрифтів: основного, декоративного, збільшуючого, виділеного.
Практика показує, що найкращими термінами проведення рекламної кампанії є:
для літнього відпочинку - з лютого по травень;
для зимнього - з вересня по листопад.
Основними елементами фірмового стилю АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» є товарний знак, фірмовий шрифтовий напис (логотип), фірмовий лозунг, фірмовий колір, фірмовий комплект шрифтів та інші фірмові константи. (табл. 2.6.)
Таблиця 2.6.
Основними елементами фірмового стилю АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Основними носіями фірмового стилю туристичного підприємства АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»можуть виступати:
- елементи діловодства (фірмові бланки, конверти, папки-реєстратори, записні книжки та ін.);
- реклама в пресі, радіо- і телереклама;
-друкована реклама (листівки, проспекти, буклети, каталоги, та ін.);
- рекламні сувеніри;
- зовнішня реклама (вказівники, оформлення офісу, фірмовий одяг працівників, значки, нашивки тощо);
- виставковий стенд;
- документи і посвідчення (візитні картки, посвідчення працівників, перепустки, запрошення і т.д.);
- виставковий стенд та засоби пропаганди (пропагандистські проспекти, оформлення залів для прес-конференцій тощо). Отже, фірмовий стиль - це використання єдиних принципів оформлення, кольорових поєднань для всіх форм реклами, ділових паперів, технічної та інших видів документації, офісу, а інколи й одягу працівників. Зрозуміло, що фірма, яка тільки почала свою діяльність, не зможе охопити всю повноту такого явища, як фірмовий стиль, але не можна втрачати час, відкладаючи на майбутнє, формування у споживача образу фірми.
Отже, при надані туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» також в управлінні звертає увагу на маркетинг та рекламу.
2.6. Організація екскурсії в м. Біла Церква АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
До складу туристичних послуг, згідно з Міждержавними стандартами (ГОСТ 28681.1-95 і ГОСТ 28682.2-95), зараховуються екскурсії, походи і подорожі. Екскурсія може бути надана як екскурсанту, так і туристу.
В Україні на державному обліку знаходиться велика кількість пам'ятників архітектури, історії, культури, археології, а в музеях країни зберігаються мільйони експонатів.
Об'єктами екскурсій можуть бути:
місця, пов'язані з історичними подіями;
природні об'єкти і заповідники;
будівлі і споруди;
меморіальні пам'ятники і комплекси;
об'єкти, пов'язані з життям і творчістю видатних особистостей;
пам'ятники мистецтва;
експозиції музеїв, картинних галерей, виставок, технічні експонати;
археологічні пам'ятки.
При великій кількості таких об'єктів необхідно звернути увагу на їх правильний відбір з урахуванням пізнавальної цінності, важливості, змісту, функціонального призначення, безпечності та ін.
При підготовці екскурсії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» доцільно скласти паспорт на кожний об'єкт, в який має бути внесено назву об'єкта, події, пов'язані з цим об'єктом та дати, коли відбувались ці події, місцезнаходження, джерела інформації про об'єкт та дані про авторів об'єкта, безпека при його відвідуванні, фотографії та відеозйомки та інші дані.
Процес створення екскурсії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» також включає в себе розробку екскурсійного маршруту, тексту екскурсії, методики проведення, розробку і виготовлення демонстраційного матеріалу (фото, відео, плакати), калькуляцію витрат і розрахунок ціни на екскурсійну послугу, затвердження екскурсії у встановленому порядку, рекламу екскурсійного маршруту.[23]
При пробному обході або об'їзді маршруту екскурсовод зобов'язаний ознайомитися з планом розташування вулиць і площ, визначити місця стоянок транспортних засобів, місцезнаходження об'єкта та площадки для найкращого показу, провести хронометраж маршруту та ін.
Після пробного обходу або об'їзду затверджується контрольний текст екскурсії, на основі якого екскурсовод готує індивідуальний текст, а також різні варіанти даної екскурсії. На основі контрольного тексту, індивідуального тексту екскурсовода, контрольного обходу або об'їзду, хронометражу маршруту, складається паспорт екскурсійного маршруту і всі ці документи разом подаються на засідання методичної комісії. Методична комісія приймає матеріали та шляхом відкритого захисту на методичній раді екскурсоводом, який брав участь в розробці екскурсії, затверджує екскурсійний маршрут.
Екскурсійні об’єкти м. Біла Церква:
Ансамбль споруд Поштової Станції;
“Гренадер”;
Дендропарк Олександрія;
Замкова гора;
Зимовий палац;
Каплиця святого великомученика Георгія;
Костел Святого Іоанна Хрестителя;
Курган;
Музей електрозв’язку;
Краєзнавчий музей;
Музей парка “Олександрія”;
Парк культури та відпочинку ім.. Т. Шевченка;
Пам’ятний знак “Танк”;
Пам’ятник Б. Хмельницькому;
Пам’ятник жертвам Голодомору;
Пам’ятник повстанню під проводом Криштофора Косинського;
Пам’ятник П. Запорожцю;
Преображенський собор;
Торгові ряди;
Церква святого Миколая;
Церква святої Марії Магдалини.
Рис. 2.7. Пам’ятник Ярославу Мудрому
Ярослав Мудрий - один з найвидатніших князів Київської Русі. Серед головних заслуг князя є підвищення культурного та економічного рівнів держави, а також спорудження вздовж річки Рось оборонної лінії - ряду міст-фортець (Корсунь, Богуслав, Біла Церква та ін.), які мали стати на перешкоді кочівникам з півдня, насамперед, печенігам та половцям. В Білій Церкві на місці де колись стояв Білоцерківський замок (Замкова гора) споруджено. [80]
Рис. 2.8. Дворянське зібрання
На відміну від архітектурної композиції “Руїни”, яка розташована в парку “Олександрії”, ці руїни справжні. Споруда зведена в першій половині ХІХ століття (1830) була практично зруйнована на початку ХХІ століття. Підпалили її невідомі зловмисники.
Рис. 2.9. Палац культури ВАТ "Росава"
Серед "пам'яток" архітектури ХХ століття палац культури ВАТ "Росава" (в минулому ВО Білоцерківшина).
Місто є важливим промисловим центром Київщини, територія якого - 3697 га. В ньому діють 32 промислові та 4 автотранспортні підприємства, 20 будівельних організацій, 3 залізничні станції, тролейбусне депо. В умовах радикальної господарської реформи, яка веде до утворення системи управління, що базується на економічних методах, повинні суттєво змінитися місце й роль планування, ціноутворення та оподаткування. Розвиток ринкових відносин та посилення пріоритету економічних інтересів споживача в системі виробничих зв'язків об'єктивно зумовлюють суттєве розширення сфери функціонування госпрозрахунку, що означає півищення його ролі в системі господарського механізму.
Біла Церква має розгалужену систему закладів культури. Палаців культури - 3, кінотеатрів -3, клубів-6, Централізована бібліотечна система, 3 школи мистецтв, 2 музичні школи, центр творчості "Соняшник", будинок художньої творчості, будинок юних техніків, будинок органної музики, музично-драматичний театр. У місті 24 народні та зразкові колективи. Серед них - ансамбль танцю "Рось", дитячий танцювальний колектив "Щасливе дитинство", чоловіча хорова капела, муніципальний духовий оркестр та багато ін. Проводяться міські фестивалі "Веселки над Россю", "Золота осінь", "Різдвяні зорі". Краєзнавчий музей ( створений 1924р., фонди - до 75 тис. предм.). Музей парку "Олександрія" (створений 1962 р.). Ландшафтний дендропарк "Олександрія" - визначна пам'ятка садово-паркової архітектури (1793-1797), з 1934р. - дендропарк-заповідник і база НАНУ. В ньому гармонічно поєднуються природний рельєф, штучно створені композиції з дерев, каскади ставків і архітектурні споруди: бесідки, павільйони, колони, колонади, мости з романтичними назвами.
У додатках до п. 2.6. наведенні міста, згідно яких була проведена екскурсія АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій».
РОЗДІЛ 3
Шляхи удосконалення управління АТ «Києво – Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
3.1. Методи ефективного планування діяльності АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Планування діяльності туристичного підприємства - одна з найважливіших функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення.
Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього. Це процес, який передбачає знання теперішнього стану справ і тенденцій розвитку, які допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан.
Планування - це процес вироблення і прийняття рішень, які дозволяють забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому.
Планування передбачає: обґрунтований вибір цілей, визначення політики, розробку заходів та методів досягнення цілей, забезпечення основи для прийняття наступних рішень.
Залежно від тривалості планового періоду плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні).
Довгостроковий план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей. Довгострокові плани включають укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням.
Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.
Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.
Якщо довгострокові та середньострокові плани багато в чому носять рекомендаційний характер, то оперативний план є керівництвом до дій, розкриваючи довго- та середньострокові плани по кожній позиції.
Серед великої кількості видів планування необхідно виділити інвестиційний - план капітальних вкладень, які спрямовуються на створення нових чи модернізацію виробничих потужностей. Бізнес-план - програма діяльності підприємства, план конкретних цілей діяльності підприємства, який включає оцінку очікуваних витрат та доходів. Розробляється на основі маркетингових досліджень.
Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах.
Планування діяльності туристичного підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Основні з них:
Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові умови господарювання та наявність ресурсів. Цей метод може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції.
Цільовий метод (за потребами) передбачає планування, початковим моментом якого стають потреби ринку, попит на туристичний продукт (послуги).
Метод екстраполяції (екстраполяція - поступальний рух) - планування за відсутності загроз з боку конкурентів і надія на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану.
Інтерполяційний метод принципово протилежний методу екстраполяції. За інтерполяційним методом планування підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.
За такою класифікаційною ознакою, як спосіб розрахунку планових показників, використовують дослідно-статистичний метод, який передбачає використання статистичних даних за попередні роки. Більш обґрунтований факторний метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни цих показників. Найбільш точний нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін у результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.
Для ув'язування потреб із необхідними ресурсами для виробництва туристичного продукту та послуг використовують балансовий метод планування.
За різними класифікаційними ознаками (варіантність планів, спосіб виконання розрахункових операцій, форма подання планових показників), методи планування можуть бути одноваріантними, поліваріантними, ручними, механізованими, автоматизованими, табличними, лінійнографічними та іншими.
В діяльності туристичних підприємств існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкретного підприємства в ринкових умовах, є способи планування: зверху вниз, знизу вверх, змішаний і цільовий.
Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім того, вибір способу планування здебільшого визначається традиційними підходами до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприємець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему.
Планування зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвитку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на запланований період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми доводяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх виконання.
Цей вид планування найчастіше застосовується в Україні та інших країнах СНД, оскільки таке планування засноване на командно-адміністративному стилі управління, який звичний більшості наших нових підприємців.
Недоліком такого підходу до планування є те, що керівництво фірми не завжди може побачити і врахувати потенційні можливості низових ланок. До того ж, недоліки планування чи поточної роботи фіксуються саме низовими ланками, які далеко не завжди мають можливість донести цю інформацію до керівництва.
Планування знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного працівника. Найбільш діючою ця система є для акціонерних товариств закритого типу. При такому способі планування кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підрозділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник підрозділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропозицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в плановому році і передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розглядається і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуванням зауважень і передається на затвердження керівнику підприємства.
Ця форма планування базується на філософії тих фірм, які пропагандують творчий підхід в управлінні підприємством працівниками всіх рівнів. Довіра до виконавців стимулює їх працю та надає їй значимості в їхніх очах. Але і цей спосіб планування має недоліки. Перш за все - це неможливість "знизу" визначити і оцінити глобальність завдань, які стоять перед підприємством.
Змішаний спосіб планування застосовується в роботі багатьох іноземних приватних фірм. Суть його полягає в тому, що керівництво фірми розробляє основні показники діяльності в плановому періоді і передає їх в у відповідні підрозділи. Там аналізуються можливості виконання поставлених завдань, розробляються програми досягнення цілей і після коректування інформація передається в плановий відділ, де вона зводиться в єдиний чорновий план, який після розгляду та допрацювання у відповідності з побажаннями обох сторін погоджується та затверджується.
Цільовий спосіб планування використовують, в основному, середні та великі туристичні фірми, які працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На першому етапі на основі результатів маркетингових досліджень і розроблених на їх основі прогнозів керівництво підприємства формує завдання підрозділам по обсягу надання послуг та прибутку, тобто ставить певну ціль. На другому етапі керівники підрозділів разом зі своїми підлеглими розробляють заходи по виконанню завдань та досягненню цілі і передають їх на розгляд адміністрації. Цей спосіб планування дозволяє об'єднати кращі риси трьох перших способів планування як при складанні річних, так і при розробці стратегічних планів.
Отже, ефективне плануванні діяльності АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» сприяє удосконаленню процесу управління підприємством.
3.2. Удосконалення процесу управління АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Перспективи та рекомендації щодо удосконалення туристичної діяльності АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» будуть визначенні згідно наступних напрямків. [39]
1. АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» для удосконалення туристичних операцій на міжнародному ринку потрібно враховувати прогнози розвитку світового туризму.
За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.
При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.
Таблиця 3.1.
Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного. [31; c. 43]
Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.
2. Удосконалити систему маркетингу туристичних послуг АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій».
Канал збуту (по визначенню Філіпа Котлера) – це сукупність фірм або окремих осіб, що приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача [Котлер]. [41; 42.]
З огляду на специфіку туристичного бізнесу, де туристичне підприємство часто не здійснює виробництва конкретних послуг, а лише формує туристичні продукти, тому під каналом збуту (розподілу) у туризмі слід розуміти сукупність способів організації продажу туристичного продукту туристичним підприємством споживачеві.
Канали збуту характеризуються числом рівнів. Під рівнем каналу збуту розуміють будь-якого посередника на шляху туристичного продукту від підприємства до кінцевого споживача. Число рівнів визначає довжину каналу збуту. На рис. 3.1. представлена структура каналів збуту туристичного продукту.
Туристична фірма (туроператор)
Туристичне агентство
Туристичний агент
Туристичне агентство
Споживач (турист)
Рис. 3.1. Канали збуту тур продукту [Дурович] [22; 23]
Більшість каналів збуту в туризмі будується за принципом вертикальних маркетингових систем (ВМС). Розрізняють декілька типів вертикальних маркетингових систем (рис. 3.3.).
Вертикальні маркетингові системи
Корпоративні ВМС
Керовані ВМС
Договірні ВМС
Ліцензійні угоди
Агентські угоди
Рис. 3.2. Типи вертикальних маркетингових систем [36]
У рамках корпоративних ВМС усі послідовні етапи виробництва і збуту перебувають в одноособовому керуванні. Така система заснована на використанні каналу прямого маркетингу і має на увазі наявність у туроператора власної мережі збуту, яка включає філії, представництва або представників у різних регіонах. Створення корпоративних ВМС під силу лише потужним компаніям, тому що їх створення вимагає значних зусиль і витрат.
Договірні ВМС передбачають побудову каналу збуту, заснованого на договірних відносинах між незалежними учасниками. Цей тип ВМС є найрозповсюдженішим у вітчизняному туристичному бізнесі. [40]
У практиці використання договірних ВМС можна виділити три основних типи:
- агентська угода;
- ексклюзивна агентська угода;
- ліцензійна угода.
Ще одним різновидом вертикальних маркетингових систем є керовані ВМС. Керованими ВМС називаються такі системи, де один з учасників каналу займає переважаюче становище. Координація ряду послідовних етапів руху продукту на його шляху до споживача здійснюється не на основі загальної приналежності одному власникові, а завдяки розмірам і потужності одного з її учасників.
Побудова збутового каналу за принципом вертикальної маркетингової системи не є єдино можливим. Одним з феноменів, властивим каналам розподілу в туризмі, стала готовність двох або більш фірм поєднувати зусилля в спільному освоєнні маркетингових можливостей. Таке спільне співробітництво може здійснюватися як на постійній, так і на тимчасовій основі. Побудова збутового каналу по такому принципу називається горизонтальною маркетинговою системою.
3. Розробити місію АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» щодо системи туристичних послуг.
У світовій практиці, під місією, у самому загальному виді, прийнято розуміти основний, чітко виражений орієнтир існування організації, її стратегічне устремління. Так, у заяві про місію компанії Marrіott Hotels, що займається готельним бізнесом, указується: "Призначення Marrіott Hotels - надання послуг по розміщенню й обслуговуванню, з метою створення міцного, тривалого і взаємовигідного співробітництва з клієнтами, співробітниками, власниками, акціонерами і суспільством" [40, c.308].
Одну з найбільш точних формул місії дає X. Віссема: "Місія компанії = Образ + Кредо". Відповідно до його формулювання, місія являє собою сполучення образа компанії і її кредо [22].
Сформулюємо місію для АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»: „Основне призначення АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» полягає у виробництві якісного туристичного продукту з метою забезпечення потреб населення у оздоровчому та діловому туризмі на внутрішньому та міжнародному ринках туристичних послуг”.
Різновиди загального корпоративного розвитку в системі стратегій зводяться до трьох основних типів: росту, стабільності і скорочення. Провідними видами стратегій росту є:
· стратегія зворотної інтеграції, спрямована на ріст за рахунок придбання чи встановлення контролю над постачальниками сировини і комплектуючих виробів;
· стратегія прямої інтеграції, що припускає одержання в володіння чи під контроль підприємства системи розподілу і збуту;
· стратегія горизонтальної інтеграції яка являє собою об'єднання чи скупку підприємств конкурентів, що випускають аналогічну продукцію.
Стратегія стабільності припускає зосередження і підтримку існуючих напрямків бізнесу. Конкретними вираженнями цієї стратегії можуть бути:
· стратегія посилення позиції на ринку на основі лідерства в зниженні витрат, тобто формування більш низької ціни в порівнянні з конкурентами;
· диференціація продукції, а саме, створенні унікальних, з погляду покупця, властивостей продукту за рахунок умов сервісного обслуговування, поліпшеного дизайну чи удосконалених характеристик самого товару;
· фокусування на визначеному сегменті ринку, що означає концентрацію діяльності підприємства на одному із сегментів ринку (регіоні) чи на особливій групі споживачів (за віком, за рівнем доходу, стосовно соціальної групи).
Стратегія скорочення застосовується в силу сформованих внутрішніх чи зовнішніх причин, які привели організацію до критичної ситуації. Виділяють наступні стратегії цілеспрямованого скорочення бізнесу:
· "збір врожаю", спрямованої на одержання максимального доходу в короткостроковій перспективі;
· "розворот", що припускає відмовлення від неефективних продуктів;
· "відділення", що припускає закриття чи продаж нерентабельних виробництв;
· "ліквідації", що представляє собою закриття всієї організації.
Вибір тієї чи іншої корпоративної стратегії здійснюється, як правило, за допомогою портфельного аналізу. Планування конкурентної стратегії, у свою чергу, здійснюється на основі моделі "П'яти сил конкуренції" по М. Портеру. Портфельний аналіз - це інструмент, що дозволяє оцінити всю господарську діяльність підприємства з метою вкладення засобів у найбільш прибуткові і перспективні напрямки і скорочення, чи припинення, інвестицій у неефективні проекти. Передбачається, що портфель компанії повинний бути збалансованим, тобто необхідно домогтися рівноваги усередині підприємства між тими господарськими підрозділами, що мають потребу в додаткових інвестиціях і тими, котрі здатні їх надати. Іншими словами, під збалансованим бізнес-портфелем варто розуміти рівномірне розміщення ресурсів між ринками що зароджуються і зрілими ринками з метою розосередження ризиків, спрямованості бізнесу, залежності від визначених груп споживачів і одержання, відповідно, рівноважного розподілу прибутку в короткостроковому і довгостроковому періодах. [32]
Основним прийомом портфельного аналізу є побудова матриць, за допомогою яких бізнес-одиниці можуть порівнюватися один з одним за такими критеріями, як темпи росту продажів, відносна конкурентна позиція, стадія життєвого циклу, частка ринку, привабливість галузі й інші.
У світовому досвіді найпоширенішими портфельними моделями аналізу і планування, що дозволяють оцінити позиції конкретного виду бізнесу економічного суб'єкта в стратегічному просторі з врахуванням його подальшого розвитку, прийнято вважати такі моделі, як: BCG, GE/McKіnsey, Shell/DPM, ADL/LC, Hofer/Schendel.
У теорії і практиці найбільше поширення одержала матриця BCG. Дана модель, відома також як "росту-частки", вважається "зручним" інструментом для проведення стратегічного планування і є історично першою комплексною моделлю стратегічного планування, розробленою на початку 1970-х років Бостонською Консультаційною Групою (див. рис. 3.3.).
Зірка
Знак питання
Дійна корова
Собака
Темпи росту ринку
1
0,5
високий
низький
0
0,5
1
Відносна доля ринку
низька
висока
Рис. 3.3. Портфельна матриця BCG
В основі Бостонської матриці лежить модель життєвого циклу товару. Класичне для теорії життєвого циклу формування грошових потоків від негативного до росту, а потім поступового зниження, співвідноситься з відповідними клітками матриці. "Товар-проблема" (див. знак питання на рис. 2.1) уособлює стадію виходу на ринок. "Товар-зірка" - це зростаючий продукт. "Дійна корова" асоціюється зі зрілим продуктом. А "собака" ототожнюється зі спадом. Підприємству, що аналізує свою діяльність і здійснює планування на основі матриці BCG необхідно співвіднести конкретні бізнеси-одиниці з клітками матриці з урахуванням росту їхньої частки на ринку. [23]
Матриця BCG дозволяє визначити місце кожного підрозділу стосовно ринку. У центрі уваги в моделі BCG лежить потік готівки фірми, що: направляється на проведення інвестиційних операцій в окремо взятій бізнес-області (у "зірку" чи "проблему"); виникає в результаті таких операцій ("дійна корова"); вилучається з повільно зростаючих бізнес-одиниць ("собака") [23; c.114-117].
У результаті проведення портфельного аналізу за допомогою матриці "ріст-частка ринку" BCG, підприємство одержує можливість оцінити баланс свого портфеля, прийняти рішення про довгострокову стратегію продуктів з урахуванням їх конкурентноздатності і визначити потреби у фінансуванні кожної зі бізнес-одиниць.
Основним недоліком моделі BCG прийнято вважати обмежене врахування різних внутрішніх параметрів і зовнішніх факторів середовища діяльності підприємства.
Базуючись на наведеному матеріалі побудуємо матрицю BCG для АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» (див рис. 3.4.).
Зірка
Рекреац. туризм (Європа)
Знак питання
Діловий туризм
Дійна корова
Рекреац. туризм (Україна)
Собака
Темпи росту ринку
1
0,5
високий
низький
0
0,5
1
Відносна доля ринку
низька
висока
Рис. 3.4. Портфельна матриця BCG для АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій»
Отже, можна зробити висновок, що аналізованому підприємству необхідно інтенсифікувати зусилля, щодо покращення реалізації послуг у сфері ділового туризму. Низький попит на нього скоріше за все викликаний тим, що це новий для фірми напрямок і концепція його просування на ринок у підприємства не вироблена.
4. Удосконалити методи сегментації ринку туристичних послуг згідно західної методики.
До системи “Євростиль” входять 16 стилів життя, отриманих в результаті багатьох досліджень, зокрема, з використанням кластерного, факторного та інших аналізів. На рис. 3.5. наведена карта системи “Євростиль”, складена французькою фірмою “Сентр де Комунікассіон Аванс” (рис. 3.6.). [23]
Рис. 3.5. Система "Євростиль"
Напрямок “рух” характеризується такими факторами, як домінування особистості, скептичне ставлення до законів, соціальних норм та авторитетів, свобода критики, динамізм.
Напрямок “звички” передбачає захист соціального статусу, підкорення загальним правилам, прихильність до звичаїв та традицій.
Напрямок “моральні цінності” визначається такими характеристиками, як задоволення від життя, чуттєвість.
Напрямок “матеріальні блага” пов’язаний з такими речами, як гроші, товари, послуги, витрачання грошей та марнотратство.
Найпопулярнішим стилем життя в Європі є “Роккі”, на долю якого припадає 13,5% європейців. Роккі – це працююча молодь, яка не признає сентиментів.
Дефенс (8,5%) – перелякані провінціали, які шукають захисту та справедливості.
Романтик (7,8%) – сентиментальна працююча молодь, добивається прогресу та поважає устрої і традиції.
Денді – це молоді люди зі скромним доходом і високим прагненням до багатства.
Вігіланте – економні міщани, які хочуть зберегти свою самобутність.
Піонер – молоді, багаті інтелектуали, які шукають соціальної справедливості.
Мораліст – покірні релігійні міщани.
Сквадра – сільська молодь, яка надає перевагу безпечному відпочинку і заняттям спортом.
Бізнес – багаті марнотратні хижаки, які завжди прагнуть до лідерства.
Олвідадос – побожні домогосподарки, пригнічені життєвими труднощами, які шукають захисту та настанов.
Прудент – покірні, скромні, відлюдькуваті особи, які прагнуть до безпеки та захисту.
Скаут – консерватори середнього віку.
Гентрі – ультраконсервативні особи, які добиваються законності та порядку.
Сітізен – громадські діячі, які прагнуть до лідерства.
Протест – інтелектуальна свавільна молодь, яка прагне до незалежності.
Стрикт – подавлені пуритани (люди, які обмежують себе у світських розвагах, віддані Богу та живуть за заповідями).
Учасники груп відрізняються між собою за такими ознаками:
частота подорожей;
спосіб використання туристичних послуг;
мотиви подорожі;
розмір та структура витрат;
задоволення від подорожі.
Отже, сегментація ринку та позиціювання турпродукту є потужними засобами завоювання визнання на туристичному ринку, підвищення конкурентноздатності фірми та розуміння споживачів.
5. Заходи макроекономічної стратегії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» на міжнародному ринку туристичних послуг.
Мають бути враховані при розробці макроекономічної стратегії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» на міжнародному ринку туристичних послуг: зростання ролі зовнішніх чинників, збільшення впливу мікросередовища здійснення ЗЕД туристичних підприємств, посилення взаємозв’язку між розвитком ЗЕД туристичних підприємств та вирішенням соціальних, екологічних проблем. [75]
Проблеми зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму в Україні, що впливають на обґрунтування напрямів макроекономічної стратегії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» на зовнішних ринках туристичних послуг: недостатній рівень фінансування туристичної галузі, невідповідність стану туристичної інфраструктури міжнародним стандартам, слабкий зв’язок пов’язаних та підтримуючих галузей із туристичною, невизначеність зовнішньоекономічних стратегій більшості національних туристичних підприємств, недосконалість туристичної політики уряду та нормативно-правової бази розвитку туризму, неефективне використання потенціалу туристичних ресурсів.
Обґрунтовано п’ять основних напрямів макроекономічної стратегії АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» на міжнародному ринку туристичних послуг та відповідні системи заходів. Такими напрямами є:
- удосконалення правових засад регулювання зовнішньоекономічних зв’язків туристичних підприємств, зокрема уніфікація державних стандартів туристичних послуг відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, надання пільг для вітчизняних туристичних підприємств – експортерів послуг, надання статусу територій з особливим режимом зовнішньоекономічної діяльності перспективним туристичним центрам України, створення правових засад транскордонного співробітництва в галузі туризму;
- підвищення рівня фінансування привабливих для іноземних туристів туристичних об’єктів та відповідної інфраструктури, передусім у регіонах із достатнім туристичним потенціалом та низьким рівнем його використання (Волинська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області);
- забезпечення відповідності рівня якості туристичних послуг міжнародним стандартам шляхом проведення повної інвентаризації об’єктів туристичної інфраструктури, активного розвитку міжнародних пасажирських перевезень мережею міжнародних транспортних коридорів, стимулювання міжнародного франчайзингу, системи логістики в туризмі, істотної зміни системи підготовки кадрів тощо;
- створення національної туристичної рекламно-інформаційної мережі;
- стимулювання всебічного використання АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» туристичних ресурсів країни, переваг місцерозташування шляхом створення державного кадастру туристичних ресурсів України та її регіонів, використання як традиційних на рекреаційно-оздоровчому та пізнавально-розважальному сегментах зовнішніх ринків туристичних ресурсів Кримського, Причорноморсько-Приазовського, Карпатського регіонів, Києва та Львова, так і нових ресурсів зеленого та екологічного туризму.
6. Запровадження туристичних кластерів.
Світова практика 1990-х років свідчить про високу результативність господарської діяльності значної кількості різноманітних кластерів, підтверджуючи їх конкурентні переваги порівняно із традиційними формами організації бізнесу. Туристичний кластер (від англ. cluster – гроно, букет, блок, пакет, або група, скупчення людей чи предметів) трактується як система інтенсивної виробничо-технологічної та інформаційної взаємодії туристичних підприємств, постачальників базових та додаткових послуг із приводу створення спільного туристичного продукту. До туристичних кластерів відносяться групи підприємств, сконцентрованих географічно в межах регіону, які спільно використовують туристичні ресурси, спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетингову та рекламно-інформаційну діяльність. [19; c. 15-16]
Основними перевагами кластерної моделі організації туристичної діяльності національних підприємств є: використання ефекту масштабу (коли економічна ефективність спільної діяльності об’єднаних у туристичний кластер підприємств є вищою порівняно з відокремленою діяльністю, коли отримується можливість формувати необхідну „критичну масу” для вирішення різноманітних організаційно-управлінських питань), розширення доступу до інновацій (досягається за рахунок зустрічних міжфірмових потоків ідей та інформації), формування локального галузевого ринку праці (дозволяє здійснювати обмін співробітниками, їх стажування, підвищення кваліфікації), зменшення собівартості послуг за рахунок спільного використання туристичних ресурсів та туристичної інфраструктури, розширення кола конкуруючих між собою постачальників та споживачів туристичних послуг, розвитку кооперування, договірної спеціалізації. [21; c. 27 - 28]
Запропоновано типову структуру туристичного кластеру. Виділяється чотири основних сектори туристичного кластеру: сектор виробництва туристичних послуг, сервісний сектор, допоміжний сектор та сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру. Сектор виробництва туристичних послуг включає підприємства, що безпосередньо виробляють та реалізують туристичні послуги: туроператорські фірми та турагентства, заклади з розміщення, оздоровлення, перевезення, харчування та організації дозвілля туристів. Сервісний сектор об’єднує банківсько-кредитні та страхові установи, навчальні заклади туристичного профілю, наукові установи, а також бізнес-центри, лізингові компанії. Допоміжний сектор, по-перше, включає різноманітні підприємства з виробництва сувенірів, туристичного спорядження, специфічних для певної місцевості товарів, по-друге, поліграфічні підприємства, картографічні фабрики, періодичні видання, телерадіокомпанії, по-третє, органи державної влади, агенції регіонального розвитку, міжнародні та державні фонди і програми. Сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру зв’язує між собою інші сектори і координує їх діяльність. Він включає маркетинговий, рекламно-інформаційний, логістичний та юридично-аудиторський відділи.
Аналіз світової практики діючих туристичних кластерів свідчить про те, що ефективним засобом оптимізації потоків туристичних продуктів, інновацій та кадрів у межах кластерів є впровадження системи логістики. Туристична логістика (від грец. лпгйуфйкз – майстерність лічби, мислення, управління) трактується як інформаційно-управлінська діяльність, спрямована на скорочення витрат та узгодження в часі надання всіх складових комплексних туристичних послуг. Основними сферами застосування логістики в туристичному кластері є інформаційна, транспортна, кадрова та сервісна. [60]
Виходячи із загальноприйнятих класифікацій кластерів, можна зробити висновок, що в Україні конкурентні та зрілі туристичні кластери знаходяться у стадії становлення. Потенційними є туристичні кластери „Південне туристичне кільце”, „Севастополь-кластур”. У разі успішної реалізації кластерної моделі потенційними можуть стати кластери у Києві, Львові, Чернігівській, Закарпатській областях. Стратегічними туристичними кластерами, що мають відігравати істотну роль в економічному розвитку відповідних територій, є туристичний кластер історичних малих міст Західної України, кластер агро-екотуризму „Оберіг” (Хмельницька область), а також ряд інших, які мають бути створені у сфері сільського зеленого туризму по всій території України. До групи стабілізуючих відноситься туристичний кластер у Миргороді, який спрямований на забезпечення диверсифікації в регіоні економічної діяльності.
Економічна ефективність туристичного бізнесу аналізується з допомогою показників конкурентоспроможності та рентабельності. Вони демонструють ефект від надання туристичних послуг, дають змогу оцінити позитивні зрушення у розвитку галузі й робити висновки щодо доцільності вкладення інвестицій в цю сферу. Конкурентні переваги туристичної галузі України оцінюються з допомогою таких показників, як динаміка розвитку в’їзних потоків відвідувачів, ступінь забезпечення галузі суб’єктами підприємницької діяльності, частка послуг туристичної та курортної галузі у ВВП. Це обумовлено можливістю проаналізувати стан розвитку галузі та її перспективи щодо подальшого розширення функціонування з орієнтацією на іноземний туризм. [39]
Важлива роль соціальної складової у забезпеченні розвитку конкурентоспроможності туристичної сфери. Вона знаходить свій прояв у налагодженні культурних зв’язків між країнами, розвитку дитячих та молодіжних туристичних програм, обміні досвідом роботи в галузі, оздоровчому спрямуванні туризму. У цьому аспекті першочергове значення має можливість пошуку нових потенційних партнерів для спільної діяльності на туристичному ринку, вивчення моделей, форм, методів функціонування галузі в інших країнах, поглиблення взаємодії між державними та недержавними туристичними організаціями, підвищення обізнаності про Україну серед іноземних відвідувачів.
Для оптимального функціонування туристичної сфери треба зробити обґрунтований вибір перспективних напрямів розвитку туристичного бізнесу, в основу якого має бути покладена їх рентабельність, соціальна та культурна значимість. Тому виділяюємо такі пріоритетні напрями розвитку ринку міжнародних туристичних послуг нашої країни: діловий, рекреаційний, активний, сільський зелений та екологічний. Зазначається, що кожен з перелічених напрямів потребує окремої уваги, а також методів та інструментів ефективного розвитку.
ВИСНОВКИ
Можна зробити такі висновки теоретичного та практичного дослідження теми дипломної роботи.
Підприємницька діяльність - складний і багатоплановий процес. Вона вимагає від своїх учасників не лише бажання мати "свою справу" і наявності певної суми грошей - це само собою зрозуміло, але й спеціальної підготовки, майстерності й наполегливості, вміння вибирати сферу діяльності для прикладання своїх зусиль, творчої фантазії і звичайного везіння. Тому далеко не будь-яке ділове починання приносить успіх і багатство підприємцю. Більше половини нових фірм закриваються в перший же рік свого існування через низьку прибутковість ділових операцій, банкрутства, а також відсутність терпіння й наполегливості підприємців.
Мета підприємства це умовне аналітичне поняття, яке використовується для стислого опису чинників поведінки підприємства.
Ринок міжнародних туристичних послуг зазнає впливу конкурентних сил, які діють на макро- та мікрорівні. Підвищенню рівня конкурентоспроможності туристичної індустрії України сприятиме комплексне використання переваг такого характеру: кліматичні та природні; історико-культурні; інфраструктурні; регіональні; інвестиційні. Це першочерговий крок на шляху до збільшення в’їзних туристичних потоків та формування конкурентоспроможності нашої країни в сфері турбізнесу. [7]
Сучасними тенденціями на світовому ринку туристичних послуг є високий динамізм, розвиток нових форм транснаціоналізації, подальша монополізація, диверсифікація, інформатизація світового ринку туристичних послуг, кооперування малих і середніх туристичних підприємств, звуження спеціалізації, підвищення вимог до якості послуг, посилення державної підтримки туризму тощо.[13]
Позитивними організаційно-правовими передумовами розвитку зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України є впорядкування інституційної структури управління туристичною галуззю, ухвалення нової редакції Закону України „Про туризм”, затвердження комплексної цільової програми розвитку туризму України до 2010 року; негативними – перманентне реформування інституційно-організаційної структури управління туристичної галуззю в Україні, недосконалість правових аспектів фінансового забезпечення розвитку туристичної галузі, наявність значної кількості візових, митних, прикордонних формальностей, відсутність домовленостей з Європейським Союзом, недосконалість визначення правового статусу іноземних туристів на території України. [74]
АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» - туроператор України, заснована фірма групою професіоналів туристичного бізнесу. На даний філія АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» працює в Києві, що відправляє своїх клієнтів відпочивати в більш ніж двадцять країн світу круглий рік.
Згідно з конкурентними перевагами АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» - це є бонусні програми, розіграші призів, послуги корпоративним клієнтам, програма лояльності, акції, скидки на туристичні подорожі. АТ «Києво-Святошинське бюро подорожей та екскурсій» є прибутковим підприємством туристичних послуг на українському ринку і явлюється конкурентоспроможною. [80]
На основі особливості зовнішніх (сучасні трансформаційні процеси у світовій економіці) та внутрішніх (проблеми ЗЕД у сфері туризму в Україні) факторів, що впливають на формування макроекономічної стратегії обґрунтовано п’ять стратегічних напрямів: удосконалення правових засад регулювання зовнішньоекономічних зв’язків туристичних підприємств, підвищення рівня фінансування привабливих для іноземних туристів туристичних об’єктів та відповідної інфраструктури, забезпечення відповідності рівня якості туристичних послуг міжнародним стандартам, створення національної туристичної рекламно-інформаційної мережі, стимулювання всебічного використання національними підприємствами туристичних ресурсів країни, переваг місцерозташування. [34]
З метою підвищення конкурентоспроможності національних туристичних підприємств при виході на зовнішні ринки запропоновано необхідність впровадження кластерної моделі організації туристичної діяльності. Туристичний кластер трактується як система інтенсивної виробничо-технологічної та інформаційної взаємодії туристичних підприємств, постачальників базових та додаткових послуг із приводу створення спільного туристичного продукту. З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду запропоновано типову структуру туристичного кластеру, у складі якої рекомендується створення чотирьох секторів: виробництва туристичних послуг, сервісного, допоміжного та забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру. Ефективним засобом оптимізації потоків туристичних продуктів, інновацій та кадрів у межах кластерів є впровадження системи туристичної логістики, що трактується як інформаційно-управлінська діяльність, спрямована на скорочення витрат та узгодження в часі надання всіх складових комплексних туристичних послуг.
Підвищенню конкурентоспроможності України на світовому ринку туристичних послуг сприятиме виконання таких завдань: реалізація спільних проектів з удосконалення туристичної сфери окремих регіонів за участю міжнародних організацій; створення природно-господарських міжнародних комплексів рекреаційного типу; організація спільних лікувально-оздоровчих та туристичних підприємств. [65]
Розвиток галузі з урахуванням зазначених висновків, пропозицій та рекомендацій підвищить конкурентоспроможність послуг індустрії туризму, збільшить її привабливість для іноземних відвідувачів, зміцнить імідж України як розвиненої з погляду туристичного бізнесу держави. У цілому це сприятиме стабілізації економічного життя нашої країни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року (із змінами)
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року (із змінами)
3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України, 16.04.91 № 959-ХІІ (зі змінами і доповненнями).
4. Про туризм: Закон України, 15.09.1995 № 324-95-ВР (зі змінами і доповненнями)
5. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Ю.О. Коваленко. Формування конкурентоспроможного ринку міжнародних туристичних послуг в Україні 2006 рока.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. — укp.
6. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.
7. Бабушкин Н. И. Менеджмент туризма: Учебник для студентов вузов специальности «Экономика и управление социально-культурной сферой». – 3-е изд., испр. – Минск: Новое знание, 2002. – 408 с.
8. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 176 с.
9. Борозняк В.С. Перспективи розвитку українського туризму // Бізнес. – 2002. - № 15. – с. 15-16.
10. Бочарников С.А. Финансово-экономический анализ деятельности турфирмы, М.: Финансы и статистика, 2000. - 270 с.
11. Бутусов Г. Аналіз туристичного ринку України // Галицькі контракти. – 2003. - №5. - с.8-10.
12. Вігуржинська С. Ю. Економіка підприємства: Конспект лекцій. – Одеса, 2004.
13. Волков С.Н Туризм и информатизация общества. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 254 с.
14. Гетьман О.О. Залучення і розподіл інвестицій для здійснення маркетингової та зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними підприємствами // Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах: Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту: Економічні науки. Т.1. - Дн-вськ: ДДФЕІ, 2000, С. 133-134.
15. Гетьман О.О. Оцінка ефективності маркетингового дослідження при здійсненні підприємствами маркетингової програми: // Вісник Харківського державного політехнічного університету. Технічний прогрес та ефективність виробництва. Збірка наукових праць. Випуск 122. Частина 1. - Харків: ХДПУ, 2000. - С 200-203.
16. Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України. – 2003. - №5. - с.23-25.
17. Гонгало П.Ф. Проблеми відтворення ресурсного комплексу України// Економіка і Екологія. – 2001. - №15.
18. Гонтаржевська Л.І. Чинники та безпека зовнішньоекономічної діяльності підприємств туристичного бізнесу // Стратегія розвитку України: Науковий журнал (Економіка. Соціологія. Право). – 2004. – №3–4. – С. 565–572.
19. Гонтаржевська Л.І. Роль туристичних кластерів при формуванні туристичних центрів // Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків: Мат-ли Міжн. нук.практ. конференції. – Донецьк, 2005. – С. 15 – 16.
20. Горєлкін В.Г., Король С.Я. Опорний конспект лекцій з курсу "Бухгалтерський облік в туристичній індустрії". – К.: КНЕУ, 2001. – 70 с.
21. Горобець Н.П. Нові технології в галузі туризму // Економіка і інформатизація. - №7. – 2003. - с. 27-28.
22. Дурович А.П. Маркетинг в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2003. – 496 с.
23. Дурович А.П. Маркетинговые исследования в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2002. – 348 с.
24. Европейский гостиничный маркетинг: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 224 с.
25. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. Фінансово-економічний словник. -Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2005. - 714 с.
26. Зіновчук Т.С. Вплив екологічних факторів на туризм // Екологічний вісник. - №9. – 2002. - с.7-10.
27. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. За ред.. д.е.н., проф.. І.І. Дахна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 360 с. (с. 302 - 308)
28. Иванов В.М, Красильников В.П. Менеджмент в туризме.- М.: Финансы и статистика, 2002.- 345с.
29. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
30. Калиновский С.С., Гончаренко П.А и др. Стратегический менеджмент туризма. - С-Пб.: Оркестр, 2003.- 561с.
31. Каніщенко О. Українська специфіка міжнародного маркетингу//Економіка України. – 2006. - № 5. – с. 33.
32. Качанівський В.С. Концепція розвитку туризму в Україні. – Л.: Брама, 2003. – 317с.
33. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.
34. Кіндрацька Г. І, Білик М. С, Загородній А. Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник/За ред. А. Г. Загороднього. - Львів: "Магнолія Плюс", 2006. - 428 с.
35. Кириллов А.Г., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – СПб.: Издательство СПб. университета, 1996. – 184 с.
36. Кириченко О.А Туризму кваліфікованих фахівців. – Політика і час. – 1997. - №8.
37. Коваленко Ю.О. Конкурентоспроможність України як об’єкта міжнародного туризму // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 190: В 4 т. – Том II. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004.- С. 375-379.
38. Коваленко Ю.О. Ефективність міжнародних туристичних послуг на сучасному етапі // Культура народов Причерноморья. - №59. – Симферополь: Межвузовский центр “Крым” – 2005. – С. 121.
39. Коноплев В.Т. Международный маркетинг.- Донецк : Юго-Восток, 1998.- 320 с.
40. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и контроль. – СПб.: Оркестр, 1998.
41. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998.
42. Крупенина Т. Социальные проблемы развития индустрии туризма. // Управление персоналом. – 2001. -№5. – С. 38-43.
43. Куроїдов О.Н. Навколишнє середовище та розвиток рекреаційного комплексу України // Україна Молода. - 7 листопада 2000.
44. Кутах Ю. Транзитні зв'язки України і міжнародні транспортні коридори // Економіст. - 2002. -№ 1-С. 50-57.
45. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
46. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. –К.: Вид-во „ВІПОЛ”, 1996 – 73с.
47. Малиновська В. Поняття та місце захисного застереження у структурі зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 4. - С 60-63.
48. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
49. Маркетинг: Учебник / А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлюгов, С.А.Красильников и др.; Под ред. А.Н.Романова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
50. Международная научная конференція "Маркетинг и культура предпринимательства": Тезисы докладов. - СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1996. - Ч.1,2.
51. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.
52. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 352 с.
53. Михайлов В.А. Антропогенний вплив на навколишнє середовище// Економіка і Екологія. – 2001. - №15.
54. Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва. – К., Поступ, 1997.
55. Нестеренко Ж. К., Череп А. В. Економічний аналіз фінансово – господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 122 с.
56. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: маркетинг в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
57. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны). – М.: Экономика, 2000. – 207 с.
58. Папирян Г.А. Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000. – 435с.
59. Попов А.В., Интегрированные маркетинговые коммуникации – теория и практика// Маркетинг. - №5. – 2001.
60. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. – Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 416 с.
61. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Організація міжнародної торгівлі послугами: Навчальний посібник. – К.: Таксон. – 2003. – 109 с.
62. Потемкін О.С. Київ туристичний // Галицькі контракти. - №5. – 2003. - с.17-20.
63. Станиславская С. Украинский классификатор товаров внешнеэкономической деятельности: практика применения//Бизнес-Бухгалтерия. -2002.-№ 14/2.-С. 41-45.
64. Старостіна А.О. Маркетингові дослідження: Практичний аспект. - К.; М.; С-Пб.: Видавничий дім «Вільямс», 1998. - 262 с.
65. Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с.
66. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / За заг. ред. А.І. Кредісова: Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим. - К., 1999. -448 с.
67. Харрис Г., Кац К. Стимулирование международного туризма.- М.: Финансы и статистика, 1992.- 578с.
68. Хом'як С. Зовнішньоекономічний контракт // Баланс. - 2000. - № 4 (285). -С 60-62; № 5 (286). - С. 60-62; № 8 (289). - С. 57-62.
69. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. — К.: Міленіум, 2003.-160 с.
70. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.
71. Altkorn J. Marketing w turystyce. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2001. – 204 c.
72. Kotler Ph. Marketing Management. Analises, planning, and control, Englewood Cliffs, NJ, Prentice-Hall, 1972.
73. http://www.rada.gov.ua – сайт Верховної Ради України.
74. http://www.ukrstat.gov.ua – сайт Державного комітету статистики України.
75. http://www.itravel.ru – туристичний інформаційний сервер.
76. http://www.turism.ru – статистичний сервер в галузі туризму.
77. http://www.marketing.spb.ru – інформаційний сервер з маркетингу.
78. http://www.world-tourism.org/ruso/ – російська версія сервера Всесвітньої туристичної організації (ВТО).
79. http://www.infocity.ru – новини туристичної індустрії.
80. http://www.bila-cerkva.osp-ua.info – сайт міста Біла Церква.