Полный текст:
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ, ПРАВОВІ ОСНОВИ ЛІЗИНГУ.. 6
1.1. Лізинг як елемент ринку фінансових послуг, основні види лізингу, його переваги та недоліки 6
1.2 Законодавчі основи застосування лізингу в Україні 13
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ.. 17
2.1. Механізм лізингових відносин. 17
2.2. Лізингові операції, види їх здійснення. 19
2.3. Здійснення лізингових операцій на прикладі українських компаній. 22
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ. 26
3.1. Стан розвитку лізингу в Україні 26
3.2. Основні тенденції розвитку лізингу в Україні 33
3.3. Перспективи розвитку індустрії лізингу в Україні 37
ВИСНОВКИ.. 42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ.. 45
ВСТУП
На даний момент вивчення даної теми є досить актуальною, бо перехід до ринкових відносин визвав активне використання у практиці фінансової діяльності нових кредитних інструментів, які мають широке використання у країнах з розвинутою ринковою економікою. Одним із таких інструментів є лізинг. При розгляданні ринку лізингу в України можна помітити досить швидкий темп зростання подання лізингових послуг та все більш значну появу компаній, які надають ці послуги. Тому вивчення аспектів використання лізингу, його переваг та недоліків, здійснення лізингових операцій набуває все більшого значення для кожного фахівця, який залучений у фінансову діяльність підприємства.
На сучасному етапі стрімкого розвитку України актуальною проблемою для різних підприємств незалежно від форми власності є пошук прийнятних шляхів фінансування капітальних вкладень. Лізинг є саме таким засобом стимулювання інвестицій, який дає можливість залучати додаткові вкладення у розвиток національної економіці. Це підтверджує значимість вивчення даної теми, тому що лізинг є фінансовим інструментом, який є найбільш приємнішим у багатьох випадках не тільки для відтворення основних фондів окремого підприємства, але й для розвитку всієї ринкової економіки країни. Отже, ринок лізингових послуг потребує особливої уваги та вивчення з боку економістів підприємств, оскільки це не лише засіб стимулювання реалізації нового обладнання та техніки, підвищення оновлення матеріально-технічної бази підприємства, а й засіб інтенсифікації розвитку економіки країни в цілому, підвищення її якісного рівня, що в умовах розвитку економічного потенціалу України є особливо важливим.
На сучасний момент існує достатньо широке коло літератури, яка розглядує дану тематику, що підтверджує важливість вивчення цього питання. Створено ряд нормативно-правових актів, які спрямовані саме на використання лізингу та які характеризують основи та порядок його застосування у діяльності підприємств. Це говорить про те, що даний напрямок фінансування діяльності підприємств знайшов своє місце у функціонуванні багатьох організацій та створив необхідність широкого вивчення спеціалістами цього інструменту.
Мета курсової роботи полягає в розкритті економічної сутності лізингу через розглядання його як одного з найважливіших елементів ринку фінансових послуг, наданні характеристики основних видів лізингу та його переваг та недолік, розгляданні основних законодавчих аспектів у галузі застосування лізингу в Україні, проведенні аналізу лізингових операцій шляхом розкриття механізму лізингових відносин та розглядання видів здійснення лізингових операцій, а також у розкритті індустрії розвитку лізингу в Україні за допомогою аналізу стану розвитку лізингу в Україні, основних тенденцій розвитку цього ринку та надання перспектив його розвитку.
До задач написання даної курсової роботи відносяться: необхідність доказу актуальності та значимості дослідження тематики, узагальнення знань щодо існуючих видів лізингу, подання його переваг та недоліків, вивчення основних аспектів надання лізингових послуг в Україні, вивчення сучасного стану економіко-правового регулювання лізингу в Україні, ознайомлення зі проблемами в галузі законодавства щодо регулювання лізингу в Україні, ознайомлення із механізмом проведення лізингових операцій та його розкриття, розкриття прикладів здійснення лізингових операцій через розглядання діяльності українських компаній, ознайомлення зі спеціалізованою літературою з метою розкриття сучасного стану індустрії лізингу та формулювання на її основі основних напрямків та перспектив її подальшого розвитку.
Об’єктом даної курсової роботи виступає лізинг як інструмент фінансового менеджменту, а також система нормативно-правових документів чинного законодавства, яка регулює його діяльність.
Предметом дослідження даної курсової роботи виступають види лізингу (зокрема фінансовий лізинг), лізингові операції, види їх здійснення та механізм лізингових відносин, а також стан розвитку індустрії лізингу в Україні.
Методика вивчення даної теми та проведення діагностики розвитку ринку лізингових послуг в Україні – це кабінетні методи обробки вторинної інформації, отриманої із статистичних збірок, спеціальних літературних видань та публікацій, а також аналіз нормативно-правової інформації. Ця методика дозволяє розглянути усі необхідні питання для написання курсової роботи шляхом систематизування накопичених знань, узагальнення основної необхідної інформації щодо даного питання, а також шляхом отримання необхідних даних, за допомогою яких можливо проведення аналізу сучасного стану лізингових послуг та формулювання прогнозу щодо його подальшого розвитку.
При написанні даної курсової роботи використовувались такі інформаційні джерела, які найбільш повно охоплюють усі питання, котрі требо освітлити у роботі, статистичні щорічники України за останні роки, періодичні видання, які дають змогу на конкретних прикладах розглянути аспекти функціонування ринку лізингових послуг в Україні, його розвиток та приклади здійснення лізингових операцій через розглядання діяльності спеціалізованих лізингових компаній на ринку України.
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ, ПРАВОВІ ОСНОВИ ЛІЗИНГУ
1.1. Лізинг як елемент ринку фінансових послуг, основні види лізингу, його переваги та недоліки
На сучасному етапі розвитку економіки країни підприємства потребують впровадження дієвих методів фінансування та оновлення матеріально-технічної бази. Лізинг являє собою такий фінансовий інструмент, який дозволяє підприємствам підвищувати ефективність своєї діяльності шляхом прилучення додаткових фінансових інвестицій, спрямованих на оновлення основних фондів та їх розширення.
Термін “лізинг” походить від англійського глаголу “to lease” – орендувати, брати у оренду. У російський мові немає аналогу терміну “лізинг”. Кожне його визначення не є вичерпним та не враховує усіх форм проявлення цього гнучкого фінансового інструменту. На даний момент немає єдиного загальноприйнятого поняття лізингу, що обумовлено специфічністю цього виду фінансових послуг. Розглянемо основні з них.
Лізинг, згідно з Законом України “Про лізинг”, - це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних та залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням та погодженням із лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. [1]
Лізинг – це погодження відносно оренди подовженістю рік або більше, яке передбачає серії фіксованих виплат. [2, с.715]
Лізинг – це договір оренди, який передбачає надання лізингодавцем належного йому обладнання, машин, ЕВМ, оргтехніки, транспортних засобів, споруд, виробничого, торгівельного та складського призначення лізингоодержувачу (орендатору) за виключне користування на визначений термін за певну винагороду – орендну плату, яка включає відсоткову ставку, яка закриває вартість залучених коштів прилучення засобів орендодавцем на грошовому ринку з врахуванням необхідного прибутку банку та амортизацію майна. [3, 233с.]
Враховуючи ці визначення лізингу можна дати його найбільш повне визначення. Отже, лізинг являє собою сукупність підприємницьких відносин, які заключаються у складанні договору оренди подовженістю рік або більше, який спрямований на інвестування власних та залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням та погодженням із лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів – орендну плату, яка включає відсоткову ставку, яка закриває вартість залучених коштів прилучення засобів орендодавцем на грошовому ринку з врахуванням необхідного прибутку банку та амортизацію майна.
Підприємства використовують лізинг як альтернативний варіант придбанню обладнання із багатим строком користування. Орендовано може бути будь-яке майно.
Лізинг характеризується багатьма особливостями, які залежать від того, яке майно передається в оренду, на який строк та інше. Це обумовлює необхідність класифікації лізингу.
Українським законодавством передбачено два виду лізингу – оперативний та фінансовий.
Оперативний лізинг – це оренда обладнання, яка включає також його обслуговування. При цьому клієнт не намагається придбати предмет лізингу у свою власність або експлуатувати його до повного зносу. Тому оперативний лізинг передбачає лізингові контракти, які підписуються на короткий та середній строк. Платежі при оперативному лізингу проводяться за користування майном та за додаткові послуги, які надаються клієнту. До них входить і винагорода лізингової компанії.
Фінансовий лізинг характеризується довгим строком контракту (від 5 до 10 років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фінансовий ринок передбачає поступовий викуп обладнання клієнтом-лізингоотримувачем, тобто лізингові платежі проводяться частинами. Як і при оперативному лізингу клієнт додатково вносить винагороду лізинговій компанії та компенсує вартість усіх послуг, які надаються за договором. Лізингодавець залишається власником основних фондів до закінчення строку дії договору, після чого основні фонди переходять до власності лізингоодержувача.
Крім цієї основної класифікації лізинг можна поділити:
1. За составом учасників лізингової операції:
a. Прямий лізинг, який характеризує лізингову операцію, яка здійснюється між лізингодавцем та лізингоотримувачем без посередників.
b. Непрямий лізинг, який характеризує лізингову операцію, при якої передача орендує мого майна лізингоотримувачу здійснюється за допомогою посередників (як правило, лізингову компанію).
2. За обсягом обслуговування:
a. Чистий (нетто) лізинг, при якому все обслуговування предмету лізингу бере на себе лізингоодержувач. В такому випадку витрати по обслуговуванню предмету лізингу не включаються в лізингові платежі
b. Повний (“мокрий”) лізинг, який передбачає обов’язкове технічне обслуговування лізингодавцем, його ремонт, страхування тощо.
3. За регіональною приналежністю учасників лізингової операції:
a. Внутрішній лізинг, який характеризує лізингову операцію, учасники якої є резидентами даної країни.
b. Зовнішній (міжнародний) лізинг, який пов’язаний із лізинговими операціями, що здійснюються учасниками з різних країн. До договорів міжнародного лізингу відносяться договори, лізингодавець та лізингоодержувач яких знаходяться в різних країнах. В даному випадку не має значення місцезнаходження постачальника предмету лізингу.
4. За лізингуємим об’єктом:
a. Лізинг рухомого майна, який є основною формою лізингових операцій, які є законодавчо регулюються у нашої країні.
b. Лізинг нерухомого майна, який заключається у покупці або побудові за дорученням лізингоотримувача окремих об’єктів майна виробничого, соціального або другого характеру із їх передачею йому на умовах фінансового лізингу.
5. За формами лізингових платежів:
a. Грошовий лізинг, який характеризує платежі за лізинговим договором виключно у грошовій формі.
b. Компенсаційний лізинг, який передбачає можливість здійснення лізингових платежів підприємством у вигляді поставок продукції (товарів, послуг), яка виробляється при використанні лізингуємих активів.
c. Змішаний лізинг, який характеризується комбінацією платежів за лізинговим договором як в грошовій, так і в товарної формі.
6. За характером фінансування об’єкту лізингу:
a. Індивідуальний лізинг, який характеризує лізингову операцію, у який лізингодавець повністю фінансує виробництво або покупку майна, яке передається у оренду
b. Роздільний лізинг (леверідж-лізинг), який характеризує лізингову угоду, в котрій лізингодавець отримує об’єкт оренди частково за рахунок власного капіталу, а частково – за рахунок позикового.[4, 312с.]
Також можна виділити лізинг нового майна (з перших рук) та лізинг майна, яке було в використанні (з других рук), тобто підприємець продає майно, власником якого він та вже їм користується. [3, 235с.]
Безумовно, вищезазначеними термінами галузь лізингу не обмежується.
Лізинг необхідно розглядати не як форму довгострокової оренди, а як фінансовий інструмент, який дозволяє залучати інвестиції у діяльність підприємства. Розглянемо таблицю відмінностей лізингу від оренди (таблиця 1.1), [5, 108с.]
Таблиця 1.1
Порівняльна характеристика лізингових та орендних відносин
Основні параметри
Орендні відносини
Лізингові відносини
1
2
3
1. Суб’єкти відносин
Орендодавець та орендатор
Постачальник, лізингодавець та лізингоотримувач
2. Об’єкти відносин
Будь-яке майно, дозволене для обороту, у тому числі природні об’єкти
Майно, що використовується для підприємницької діяльності
3. Правові відносини сторін
Майнові двосторонні правовідносини
Комерційні майнові, переважно тристоронні відносини
4. Відносини з продажу майна
Орендатор – продавець, орендатор – покупець
Лізингодавець та лізингоотримувач виступають солідарними покупцями майна у продавця (виробника)
5. Відповідальність за якість майна
За якість майна відповідає орендодавець
Лізингодавець не відповідає за якість майна, окрім випадків, коли він самостійно вибирає продавця (виробника)
7. Повідомлення продавця про мету використання майна
Не проводиться
Лізингодавець зазначає мету передачі майна в лізинг конкретному лізингоотримувачу
8. Право власності на майно після відшкодування його вартості
Не передається, крім випадків, якщо це обумовлено договором у формі купівлі-продажу майна
Зазвичай передбачається опціон
9. Ризик випадкової втрати майна
Несе орендодавець
Несе лізингоотримувач
10. Страхування майна
Майно страхує орендодавець, якщо інше не передбачено договором
Майно страхує лізингоотримувач
11. Розірвання договору з вини користувача
Припинення орендних платежів, крім виплати штрафу
Не звільняє лізингоотримувача від повного погашення боргу за весь визначений у договорі термін
12. Попит і пропозиція на майно
Враховує розрахунок платежів за використання майна
Виходячи з ціни майна, розраховується відсоткова ставка, термін договору, залишкова вартість майна тощо
Таким чином, головними характеристиками лізингу є:
§ як мінімум, дві сторони операції – лізингодавець та лізингоотримувач
§ суть відносин полягає в користуванні певним майном
§ предметом лізингу є майно, яке наділено певними індивідуальними ознаками та під час використання не знищується повністю, ним можна користуватися протягом певного часу
§ майно передається в користування на певний строк
§ користування майном є платним
Можна сказати, що лізинг має значний ряд переваг не тільки в порівнянні із орендою, а і серед інших інструментів фінансового ринку. У багатьох своїх формах він є альтернативою банківського кредитування. Використання даної послуги дає змогу значно зменшити стартовий капітал для започаткування та розвитку підприємницької діяльності.
До переваг лізингу відносяться такі:
§ лізинг передбачає стовідсоткове кредитування та не потребує негайного початку платежів
§ малим та середнім підприємствам набагато простіше отримати контракт по лізингу, ніж позику. Деякі лізингові компанії навіть не потребують від орендатора ніяких додаткових гарантій, бо передбачається, що гарантією договору є само обладнання
§ лізинговий договір є більш гнучким, ніж позика, оскільки дає змогу побудувати задовільну для покупця схему фінансування. Позика ж завжди передбачає обмежені строки та розміри погашення. Орендна плата відноситься до витрат виробництва та знижує у лізингоотримувача прибуток, який оподатковується
§ здійснення лізингових платежів з прибутку, отриманого від експлуатації устаткування
§ можливість розглядання орендних платежів як поточні витрати і зарахування їх до собівартості продукції
§ здатність швидко поновлювати основні виробничі фонди (особливо їхню активну частину) без значних одноразових грошових витрат і на цій основі підвищувати конкурентноздатність своєї продукції
§ ризик старіння обладнання повністю полягає на орендодавці
§ можливість розірвання лізингового контракту
§ досить простий облік майна, що орендується
§ при міжнародних лізингових операціях орендатор отримує податкові пільги країни орендодавця, що проявляється у зниженні виплат, а також додаткові послуги орендодавця або його представників
§ Міжнародний Валютний Фонд не враховує суму лізингових угод у підсумку національної заборгованості, тобто існує можливість підвищити ліміти кредиторської заборгованості, яка установлюється Фондом по окремим країнам
Однак лізинговим операціям присутні і недоліки, які обмежують поширення використання цього виду фінансових інструментів серед підприємств:
§ орендатор не виграє на підвищенні остаточної вартості устаткування (зокрема через інфляцію)
§ при старінні устаткування орендні платежі не закінчуються до кінця дії договору
§ досить складна організація
§ вартість лізингу вище вартості позики
§ лізинг є досить дорогою послугою, зокрема через те, що в нбого входить банківській відсоток
Отже, можна визначити, що лізинг, як інструмент фінансування діяльності підприємств, має ряд значних переваг, але в умовах його значної вартості, яка зумовлена високими банківськими ставками, його використання на даний момент ринкового розвитку є досить обмеженим.
1.2 Законодавчі основи застосування лізингу в Україні
В Україні існує значна законодавча база в галузі лізингу. На сучасний момент лізингові операції прямо або опосередковано регулюються більш ніж 180 нормативно-правовими актами, головним з котрих є Закон України “Про фінансовий лізинг”.
Необхідно визначити, що основним нормативно-правовим актом, який регулює лізингові відносини, є Закон України “Про фінансовий лізинг”, який координує механізм створення лізингових відносин та передбачає регулювання лізингу через укладення договору лізингу.
Ухвалення нової редакції Закону “Про лізинг”, в якому відбулася зміна назви на Закон “Про фінансовий лізинг”, в значний мірі є прогресивним для розвитку ринку лізингових послуг. На даний момент цей закон регулює лише фінансовий лізинг та відповідає Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.
Фінансовий лізинг тут визначається виходячи з критеріїв, якщо договір лізингу задовольняє одну з нижче перелічених умов:
1. строк лізингу перевищує період, протягом якого нараховується амортизація у обсязі принаймні 75% від первісної власності, крім того, лізингоодержувач зобов’язується придбати лізинговий актив за визначеною у договорі лізингу ціною на момент закінчення строку дії договору
2. загальна сума лізингових платежів дорівнює первісний власності лізингового активу або перевищує її
3. лізингодавець нарахував амортизацію на об’єкт лізингу у обсязу принаймні 50% до моменту його передачі лізингоодержувачу, та лізингові платежі в договорі лізингу становлять принаймні 90% “звичайної ціни” на момент початку дії договору лізингу
4. об’єкт лізингу був вироблений згідно з вимогами лізингоодержувача та не може бути використаний іншими установами завдяки своїм унікальним характеристикам (процедурним та якісним рисам) [1]
Однак цей закон не дає повним чином визначення оперативного лізингу. Воно є досить недосконалим, оскільки зосереджується переважним чином на тому, що строк договору є коротшим, ніж строк фінансового лізингу.
Революційною в законодавстві є зміна терміну лізингу і відсутність його прямого зв’язку з амортизацією, оскільки навіть у визначенні складу лізингових платежів (ст.16) немає вказівки на амортизацію, а йдеться про відшкодування частини вартості майна. [7] Що стосується можливості відношення лізингових платежів на валові витрати, не має законодавчо обґрунтованих пояснень.
Однією із значних змін положень про лізинг в Україні є можливість використання операцій сублізингу, що сприятиме розширенню перспектив лізингової діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Операції сублізингу є новелою законодавства, що була фактично введена з прийняттям Закону України “Про фінансовий лізинг”. Передбачувана законом переуступка лізингоодержувачем своїх прав по договору лізингу (в даному випадку – права на користування предметом лізингу) не означає можливості переуступки своїх зобов’язань (у даному випадку – зобов’язань по сплаті лізингових платежів).
Операція лізингу є комплексною, та на практиці для її здійснення необхідно укладення як мінімум двох договорів – договору лізингу та договору поставки. Комплексність відносин тягне за собою дотримання при здійсненні цієї операції ряду формальностей, відсутність яких може негативним чином відобразитись на практиці спорів, що виникають із таких відносин.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про фінансовий лізинг” предмет лізингу є істотною умовою договору. У зв’язку з цим в договорі лізингу повинні бути визначені відомості, які дозволять ідентифікувати майно, що передається в якості предмету лізингу. [1]
Реалізація лізингових відносин обов’язково вимагає підписання Акту прийомки-передачі предмету лізингу в день поставки предмету лізингу лізингоодержувачу. Підписання зазначеного Акту має важливе процесуальне значення, оскільки з моменту його підписання відповідно до статті 13 Закону України “Про фінансовий лізинг” ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмету лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. [1]
Наявність належним чином підписаного Акту прийомки-передачі предмету лізингом є підтвердженням здійснення лізингових відносин.
Однак відносно лізингу в українському законодавстві можна знайти деякі незгідні один з іншим аспекти. Так, питання лізингу одночасно регулюють профільний закон відносно лізингової діяльності, Цивільний та Господарський кодекси. Так, в Цивільному кодексу України містяться норми загального права, у законі щодо фінансового лізингу – норми спеціального права. Зазвичай якщо норми загального права суперечать нормам спеціального, то застосовуються останні. Однак якщо у законі про лізинг дозволяється сублізинг, то у Господарському кодексі України зазначено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу в виключне користування. [6]
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
2.1. Механізм лізингових відносин
Як було зазначено у розділу 1, механізм лізингових операцій регулюється Законом України “Про фінансовий лізинг”, який регламентує правові та економічні аспекти відносин цього лізингу. Згідно з законом, лізингові відносини потребують підписання договору лізингу.
Учасниками ринку лізингу є: [9]
Виробники/продавці/постачальники активів, які можуть надаватися у лізинг – вони за допомогою лізингу мають змогу розширити обсяги та пришвидшити збут своїх товарів та послуг.
Лізингоодержувачі – юридичні та фізичні особи, яким лізинг дозволяє швидко та з мінімальними витратами отримати у тривале користування необхідні їм основні засоби та деякі супутні послуги.
Лізингодавці – юридичні особи, які, передають у тривале користування основні засоби та надають супутні послуги лізингоодержувачам, залишаючись власниками лізингових активів протягом терміну дії договору лізингу. Лізингодавцями можуть бути:
§ банки, що надають послуги лізингу
§ фінансові установи, що не є банками, які, займаясь виключно фінансовими послугами, надають основні засоби у фінансовий лізинг
§ не фінансові установи, що серед інших видів діяльності надають послуги фінансового лізингу, або фінансового та оперативного лізингу
§ не фінансові установи, які надають послуги оперативного лізингу
В багатьох угодах мають місце як мінімум три контракти: між орендодавцем та орендарем, між постачальником та орендарем, між орендодавцем та банком.
Як правило, перед початком угоди проводиться досить ретельний аналіз клієнта. У лізингу досить важлива гарантія того, що до кінця контракту устаткування буде мати певну залишкову вартість. Для цього існує система страхування залишкової вартості. Орендар за свій рахунок страхує предмет лізингу від усіх випадків ризику (пожежі та ін.) и надає орендодавцю підтверджену копію страхового полісу.
У області лізингу рухомого майна існують стандартні типі контрактів, в той час як у області лізингу нерухомого майна окремі пункті контрактів, як правило, складаються у індивідуальному порядку з зарахуванням величини об’єктів і більш довгих строків дії підписаних контрактів.
Важливою частиною договору лізингу є погодження лізингових платежів, які могуть враховувати різноманітні вимоги клієнтів.
Кожен лізинговий контракт повинен містити в себе наступні елементи:
1. Об’єкт лізингу
2. Строки поставки
3. Строк оренди
4. Право власності орендодавця
5. Ризики, відповідальність, технічна гарантія
6. Використання обладнання
7. Ремонт та модифікація
8. Збитки, нещасні випадки
9. Страхування
10. Орендні платежі, комісії
11. Пені за несвоєчасну виплату платежів
12. Можливість покупки
13. Умови розривання договору
14. Повернення обладнання
15. Податки
16. Поява нових обставин
17. Додаткові права сторін
18. Погодження спорів та арбітраж
19. Стримуючи умові
20. Зобов’язання представити необхідну інформацію
21. Підписи сторін
22. Місця знаходження сторін
23. Додатки
24. Гарантія залишкової вартості
25. Гарантія банків [3, 245с.]
2.2. Лізингові операції, види їх здійснення
В залежності від техніки лізингові відносини можуть здійснюватися за різними схемами (додатки A-В).
Оскільки лізингової компанії частіш за все не вистачає власних коштів для здійснення лізингових операцій, вона може прилучати позики. Такий від лізингових відносин носить назву лізингу з додатковим прилученням коштів (додаток А). Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декілька кредиторів на суму до 80% вартості активів, при цьому орендні платежі та устаткування виступають забезпеченням позики.
Дуже часто лізингові відносини здійснюються не напряму, а через посередника (додаток Б).
Основний орендодавець отримує виключне право на отримання орендних платежів. У договорі, як правило, обумовлюється, що у випадку банкрутства третьої сторони орендна плата поступає основному орендодавцю. Цей від лізингу – “сублізинг”.
Схема відносин, що виникають у процесі виконання договору сублізингу, полягає у тому, що особа, яка здійснює сублізинг, укладає два договори – договр лізингу з лізингодавцем та договор сублізингу з лізингоодержувачем, виступаючи, таким чином, одночасно лізингоодержувачем предмету лізингу по договору лізингу та лізингодавцем того ж самого предмету лізингу по договору сублізингу.
Слід визначити і такий вид лізингу, як зворотний лізинг (lease-back). Він характеризується тим, що підприємство продає лізинговій фірми частину свого власного майна, одночасно підписуючи з нею договір про його оренду. Таким чином, підприємство, не використовуючи кредит, одержує додаткові кошти від реалізації свого майна, експлуатація якого не припиняється. У підприємства виникає тимчасове вивільнення грошових коштів (додаток В). До такої угоди можна прибігти і тоді, коли у підприємства низький рівень доходів, і, як слід, воно не може повністю скористуватися пільгами зі швидкої амортизації та оподаткуванню прибутку. Воно здійснює угоди, а лізингова компанія отримує податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної плати. [3]
На даний момент часу отримала розповсюдження практика погодження угоди між виробниками устаткування та лізинговими компаніями. Згідно з цими угодами виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування своєї діяльності за допомогою лізингу. Таким чином лізингова компанія використовує торгівельну мережу виробника, а постачальник розширює рубежі збуту своєї продукції. Ці угоди, які отримали назву “допомога у продажу” (sales-aid), використовуються насамперед для устаткування з низькою вартістю.
При постійному та тісному співробітництві підприємств із лізинговими компаніями можливе підписання угод за наданням лізингової лінії (lease-line). Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям та дають змогу орендарю брати додаткове обладнання у лізинг без підписання кожен раз нової угоди.
Ефективність лізингових операцій залежить від впливу великої кількості об’єктивних та суб’єктивних чинників, починаючи від можливості вибору способів фінансування, складу учасників угоди та закінчуючи черговістю погашення окремих елементів лізингових платежів.
Узагальнюючим показником ефекту, який об’єднує інтереси усіх сторін угоди, є лізинговий платіж. Його розмір безпосередньо залежить від кількох факторів, але одним із основних саме є схема здійснення лізингової операції, яка визначає фінансовий взаємозв’язок та склад усіх учасників.
Основним механізмом надійності лізингових операцій є застосування різних способів їхнього забезпечення. Лізингові компанії пропонують більш гнучкі умови своїм клієнтам, ніж банки, оскільки готові працювати, по-перше, з будь-яким способом забезпечення, передбаченим цивільним законодавством, та, по-друге, пропонують інші механізми для гарантування виконання зобов’язань.
Загальна картина використання різноманітних механізмів гарантування виконання лізингових угод подана на рис. 2.1
Рис.2.1. Використання різноманітних механізмів гарантування виконання лізингових угод [7]
Внесення авансу лізингоодержувачем у рахунок лізингових платежів застосовується майже в усіх укладених угодах. При цьому розмір авансу, за даними огляду, складає в середньому 22% від суми лізингового договору, та варіюється від 15% до 30%.
Застава будь-якого іншого майна, що не є предметом лізингу: 41,1% лізингодавців практикують укладення договорів застави будь-якого майна, що не є предметом лізингу.
В Україні в умовах відсутності ефективної системи визначення кредитоспроможності та надійності клієнтів, а також відсутності механізму швидкого повернення предмету лізингу у випадку неплатежів дуже важливим у лізинговій діяльності є використання авансу та застави.
Майже 75% лізингових компаній здійснюють страхування ризиків, пов’язаних із втратою, пошкодженням чи знищенням предмету лізингу. Проте не всі ці компанії страхують ризики несплати лізингових платежів.
Для забезпечення своєчасної оплати лізингових платежів в 90,1% випадків лізинговими компаніями застосовується неустойка (штраф та пеня).
Ступінь ризику може бути зниженою шляхом здійснення нагляду та контролю. Деякі банки, які є материнськими компаніями своїх дочірніх лізингових компаній, вимагають, щоб заявки, отримані лізинговою компанією від потенційних клієнтів, розглядались кредитними відділами таких банків. Після проведення відповідного детального аналізу інформації про клієнта банк дає висновки про можливість та доцільність фінансування лізингової угоди. [7]
2.3. Здійснення лізингових операцій на прикладі українських компаній
Розглянемо аспекти лізингової діяльності на прикладі “Української лізингової компанії”.
ТОВ “Українська лізингова компанія” створена в 1999 році одним з найбільших українських банків – АКІБ “УкрСиббанк” і спеціалізується на наданні послуг з фінансового і оперативного лізингу майна, яке може бути віднесене до основних фондів. З 1999 року по 2002 рік – дочірнє підприємство АКІБ “УкрСиббанк” “Українська лізингова компанія”. У 2002 році реорганізовано в ТОВ “Українська лізингова компанія”. Статутний фонд – 2 397,1 тис. грн. Частка АКІБ “УкрСиббанк” в статутному фонді – 99,996 %. 27.07.2004 р. одержано дозвіл Держфінпослуг щодо надання послуг фінансового лізингу.
Основним засновником і стратегічним партнером “Української лізингової компанії” є АКІБ “УкрСиббанк”. Завдяки такому успішному партнерству ця лізингова компанія має ряд певних переваг:
§ Ефективне залучення ресурсів для фінансування лізингових операцій
§ Коли лізингова компанія є дочірнім підприємством банку, це можливість при фінансуванні проектів застосовувати більш гнучкий підхід до формування вартості фінансових коштів, що є привабливою конкурентною перевагою
§ Враховуючи, що право власності на об’єкт лізингу знаходиться у лізингової компанії, то лізингоотримувач відчуває себе надійно розуміючи, що банк постійно контролює його діяльність
§ Взаємодія з філіалами “УкрСиббанку” дозволяє працювати по всій території України
§ Можливість вести працю як з великими підприємствами, так і з середніми та малими
§ Можливість отримання певного комплексу послуг у фінансовій корпорації, тобто цілий ряд фінансових та інвестиційних послуг
“Українська лізингова компанія” першою в Україні почала продавати нерухомість у лізинг.
“Українська лізингова компанія” наряду із стандартними розробила і пропонує для юридичних осіб різних форм власності, а також приватних підприємців, конкурентоспроможні умови за програмою “Лізинг нерухомості”:
§ Строк лізингу складає від 1-го до 10-ти років
§ Перший (авансовий) лізинговий платіж – 20% вартості предмету нерухомості
§ Графік лізингових платежів – щомісячний рівномірний або зі зниженням розміру платежів
§ Подорожчання предмету лізингу – на 9%-10% на рік
Також на українському ринку лізингових послуг можна побачити приклади альянсів. Так, нещодавно компанія “Євро Лізинг” отримало статус офіційного фінансового партнеру ЗАТ “Єврокар”. Приклади створення альянсів автомобільних виробників та лізингових компаній у світі зустрічаються часто та свідчать за їх ефективність. Лізинг давно є привабливим засобом фінансування придбання автомобілів за границею, темпи росту парків лізингових компаній у Європі більш ніж у три рази перебільшують темпи зростання корпоративних автопарків, обсяг українського ринку лізингу автомобілів щорічно зростає на 40%-50%. [10]
Компанія “Євро Лізинг” к кінцю 2005 року стала найбільш крупним покупцем автомобілів компанії серед лізингових компаній. У планах компанії на 2007 рік лічиться фінансування 1800 автомобілів VW Brand Group з використанням оперативного та фінансового лізингу, що дозволить компанії увійти до трійки найбільш крупних лізингових компаній в Україні.
Згідно зі складеним договором, проект співробітництва буде реалізовуватись за рахунок власних коштів, прилучених коштів іноземних та вітчизняних банків, розглядаються можливості виходу на зовнішні ринки позики та секьюрітізаціїї портфелю лізингових контрактів компанії. Заінтересованість у фінансуванні проекту проявили зарубіжні інвестиційно-фінансові групи.
Уставний капітал компанії “Євро Лізинг” є однім з найбільш крупних серед лізингових компаній України та складає 15,5 млн. грн. Сумарні інвестиції в проект 2006-2010 років планується на рівні 200 млн. дол. США.
Завод “Єврокар” почав роботу у грудні 2001 року, а у квітні 2002 року почав серійне виробництво автомобілів Skoda Octavia, з вересня того ж року - Skoda Fabia, з березня 2003 року – Skoda Superb. У жовтні 2003 року почат серійний випуск автомобілів Volkswagen, у березні 2004 року – Audi.
Як повідомлює керівництво компанії “Єврокар”, у 2007 році завод планує збільшити випуск автомобілів Skoda до 21,5 тис. одиниць, що буде вище очікуваного показника випуску та продажі автомобілів 2006 року (11193 одиниці) майже в два рази.
Компанія “Євро Лізинг” почала свою роботу у 2004 року. Сумарний ріст активів компанії у 2004-2005 роках склав більше 30 млн. грн., доля компанії на ринку лізингу автомобілів – більше 3%. Основними продуктами компанії являються оперативний та фінансовий лізинг.
ЗАТ “Єврокар” та “Євро Лізинг” входять в склад Групи компаній “Астол Холдінг”, в яку входять СК “Українська страхова група”, компанії “Формула Мотор Україна” та “Віпкар”.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ
3.1. Стан розвитку лізингу в Україні
Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення.
На думку експертів, на даний час Україна потребує приблизно 100 млрд.дол. для інвестування в основні фонди підприємств, що прирівнюється валовому внутрішньому продукту країни. Найліпшим інструментом для таких інвестицій є фінансовий лізинг.
Ринок фінансового лізингу України є дуже слабко розвитим. За даними Госфінпослуг, в 2005 році було підписано приблизно півтори тисячі договорів фінансового лізингу на суму 845 млн. гривень. У кінці року загальний портфель таких договорів складав більш 2 млрд. гривень. Для порівняння: обсяг російського ринку лізингових послуг склав 10 млрд.дол., а виручка досягла 4 млрд.дол. [6]
В Державний реєстр фінансових установ нашої країни внесені 89 фінансових підприємств, 61 з яких стверджують о намірі надавати фінансовий лізинг. Крім того, в обліку Госфінпослуг лічаться 90 юридичних лиць, які позіціонують себе як лізингодавці.
Лізинговий ринок України нині представлений двома секторами: приватними лізинговими компаніями (у двох з них є частка державної власності) та однією державною лізинговою компанією – НАК “Украгролізинг”. [7]
У портфелі лізингових угод лізингових компаній України станом на 31 грудня 2006 року було 1372 лізингоодержувача, що на 61% більше, ніж у 2005 році (853 лізингоодержувача) [7]
В умовах невисокої популярності лізингових послуг в Україні о монополізації або надмірної концентрації говорити доки рано. Хоча спеціалісти визначають націленість ринку на активного певного типу. Найбільш популярним є надання в лізинг транспортних засобів. З кожним роком кількість придбаних таким чином автомобілів зростає: якщо у першому кварталі 2005 року у лізинг було продано лише 4% усіх нових машин, то за аналогічний період 2006 року – вже 10%. [6]
Більшість лізингових компаній надавала в лізинг легкові автомобілі. Друге місце за популярністю активів, що виступають предметом лізингу, належить транспорт для вантажоперевезень. Далі йде транспорт для пасажиро перевезень. Наданням у лізинг виробничого обладнання (крім обладнання для харчової переробки) займалося 38,7% компаній і 32% компаній надавали в лізинг комп’ютерне обладнання (рис.3.1)
Рис. 3.1. Лізингові компанії за видами активів, що є предметом лізингу (станом на 31 грудня 2006 року)
Автомобілями займаються дві треті вітчизняних лізингодавців, а портфель за легковими машинами дорівнює майже 500 млн. гривень. Справа в тому, що автомобіль – це високоліквідний предмет лізингу. І якщо лізингоотримувач за якимись причинами відмовиться придбавати його в кінці строку дії договору, лізингодавець без проблем зможе реалізувати транспортний засіб знову.
Аналіз портфелю лізингових угод у розрізі вартості активів, які були предметами лізингу, свідчить, що станом на 31 грудня 2006 року [7]:
Найбільшу частку в портфелі лізингових угод (майже 29%) займали літаки (трохи більше 339 млн. грн.). Це пояснюється високою вартістю цих активів. Другою за розміром складовою портфеля лізингових послуг (трохи більше 24%) є частка транспорту для вантажоперевезень (287 млн.грн.). Далі йдуть легкові автомобілі (трохи більше 21%), обсяг операцій яких склав майже 251 млн. грн. Обладнання складає 18,9% портфеля лізингових угод, та незначну частку займають нерухомість та інші активи (1,7%). (рис.3.2)
Рис.3.2. Портфель лізингових компаній станом на 01.01.2006 року
За думкою експертів, лізингові компанії повинні активізувати свою діяльність у регіонах країни, оскільки більша частина лізингодавців локалізована у Києві і деяких обласних центрах країни, тобто там, де досить добре розвинут ринок фінансових послуг, а не там, де зосереджені крупні основні фонди (рис. 3.3) [7]
Рис. 3.3. Регіональний розподіл лізингових компаній України на кінець 2006р.
Складовою власного капіталу лізингових компаній є їхній статутний капітал. За останні два роки загальний обсяг статутного капіталу лізингових компаній збільшився на 11% та становив у 2006 році 1487 млн. грн. (рис. 3.4)
Рис. 3.4. Розмір статутного капіталу лізингових компаній, тис. грн.
Розподіл лізингових компаній за видами власників на кінець 2006 року представлений на рис.3.5. [7]
Рис.3.5. Власники лізингових компаній (більше 50% у статутному капіталі)
Джерела фінансування лізингової діяльності представлені на рисунку 3.6. [7]
Рис. 3.6. Джерела фінансування лізингової діяльності, 2006 (%)
Відомо, що тривалість лізингових угод залежить значною мірою від тривалості банківських кредитів, які залучаються для фінансування лізингових операцій. У результаті більшість лізингових компаній (50% у 2006 році) укладають угоди на термін 2-3 роки. Майже чверть компаній (23%) пропонують договори тривалістю 3-5 років. І лише 6% компаній надають договори строком більше 5 років (рис. 3.7)
Рис. 3.7. Середні терміни лізингових угод у 2005-2006 рр., %
Середньорічна кількість працівників в усіх приватних лізингових компаніях в 2005 році становила 308 осіб, а у 2006 році зросла на 66% і склала 511 осіб. [7]
Звичайна середньорічна кількість працівників в однієї лізингової компанії у 2005 році була 12 осіб, а у 2006 році зросла на 13% і дорівнювала 15 осіб. [7]
Тому можна зробити висновок, що упродовж останніх двох років в Україні кількість лізингових компаній росла швидше, ніж кількість зайнятих у цій індустрії.
В Україні сектор малих підприємств найбільш потребує фінансових ресурсів. Тем не менш лізингові компанії не дуже прагнуть фінансувати такі підприємства у зв’язку із високими ризиками такого фінансування, навіть не дивлячись на такий факт, що в середньому маржа при фінансуванні малих підприємств становить 10% проти 2,5%-5% по великих підприємствах. Капіталізація прибутків та диверсифікація інвестицій могли, в майбутньому, дозволить знизити ризики фінансування малих підприємств в портфелях лізингових компаній.
З фізичними особами працюють лише 37% лізингових компаній, а частка таких лізингоодержувачів в загальному портфелі лізингових компаній не є суттєвою (лише 1,8%) (рис.3.8)
Рис. 3.8. Клієнти лізингових компаній у 2006 року
За результатами дослідження було виявлено, що лізингові компанії здійснюють пошук своїх клієнтів через наступні джерела інформації [6]:
§ Рекомендації виробників (постачальників) лізингового обладнання
§ Реклама в друкованих виданнях
§ Реклама лізингу та самої лізингової компанії в Інтернеті
§ Рекомендації банків та акціонерів
§ Реклама на радіо та телебаченні (рис. 3.9)
Рис. 3.9. Пошук нових клієнтів лізинговими компаніями у 2006 році
Можна визначити, що на даний момент часу лізингові підприємства, які функціонують на ринку України, стикаються з цілою низкою проблем. До них відносяться:
§ Пошук джерел фінансування лізингових угод
§ Невідповідність термінів лізингової угоди термінам податкової амортизації предметів лізингу. Така невідповідність зумовлює додаткові фінансові ризики для лізингоодержувача, “вимиваючи” його обігові кошти, а також для лізингодавця по завершенні договору фінансового лізингу
§ Відсутність механізмів повернення предметів лізингу в разі невиконання зобов’язань лізингоодержувачем
3.2. Основні тенденції розвитку лізингу в Україні
Сектор лізингових послуг зростає швидкими темпами.
Дослідження ринку лізингових послуг в Україні треба розпочати з діяльності АКБ “Україна” та створення в 1996 році Фінансово-лізингового дому [5, 11с.]
З кожним роком в Україні спостерігається активізація лізингових операцій та збільшення кількості лізингових послуг. Так, на кінець 2004 року загальний ринковий лізинговий портфель склав приблизно 1215, 5 млн. грн. Тож, загальна вартість лізингових активів в Україні збільшилась майже на 65% у порівнянні з 2003 роком. За той же самий період загальна вартість договорів лізингу збільшилася на 120% та загальний портфель договорів лізингу збільшився на 135%. [5] Однак темпи зростання лізингових послуг у 2005-2006 роках значно повільніший, хоча тенденція росту є позитивною.
Тепер, коли конкуренція на ринку лізингу автомобілів стала суворішою і більш дозрілою, наступним етапом розвитку лізингу в Україні повинно бути зосередження на інших видах техніки, таких як будівельне та поліграфічне обладнання. Разом з тим очікується, що найближчим часом лізинг автотранспортних засобів (тобто легкових та вантажних автомобілів) залишиться найпопулярнішим видом лізингових угод.
У даний час лізинг транспортних засобів (як от легкових автомобілів, вантажівок, літаків тощо) представляє майже 70% від загального портфелю лізингу. Протягом 2005 року сектор лізингу легкових автомобілів подвоїв обсяг портфелю: якщо на початку року вартість портфелю була 50 мільйонів доларів США, то на кінець року цифра досягла 100 мільйонів доларів США. Обсяг лізингу вантажівок також зріс з 52 до майже 75 мільйонів доларів США. [7]
Хоч Україна відома всьому світу як країна із потенційно потужним сільськогосподарським сектором, обсяги лізингу в цьому секторі є дуже незначні внаслідок втручань з боку держави. Очевидно, що це не є добре для сільськогосподарського сектору. Портфель лізингових угод на сільськогосподарське обладнання зменшився в 2005 році з 6,2 мільйонів до 5,7 мільйонів доларів США. [7]
За оцінкою спеціалістів з сільського господарства, для заміни існуючого (часто виготовленого ще за радянських часів) сільськогосподарської техніки сільськогосподарським підприємствам знадобиться від 8 до 10 мільярдів доларів США. Необхідно не лише замінити сільськогосподарську техніку, важливо іще придбати сучасне та інноваційне обладнання. Відтак, в реальності цифра буде набагато більшою за 8 до 10 мільярдів доларів США.
За оцінками, процент зносу сільськогосподарської техніки і обладнання сягає 70-80% від їх первісної вартості. Приблизно 40% тракторів в Україні були виготовлені від 15 до 25 років тому. Середній строк служби трактора в Україні становить 10 років і 12 років для зернозбиральних комбайнів. [7]
Виходячи з поточної кількості тракторів і комбайнів в Україні, кожного року тут потрібно заміняти 23,4 тисячі тракторів і 4,2 тисячі комбайнів. Ось чому потенційний попит на трактори та зернозбиральні комбайни дорівнює не менше 460 мільйонів доларів США, а обладнання місцевого виробництва та з країн СНД представляє 293,4 мільйонів доларів США. Поточна пропозиція задовольняє потенційний попит лише на 20-22%. [7]
Для технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств Постановою Кабінету Міністрів України №1031 від 18.09.1997 року створено Державний лізинговий фонд, метою якого є поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільського господарства. Постановою передбачено, що кошти державного лізингового фонду мають використовуватись на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки.
Наразі Уряд України субсидує придбання сільськогосподарської техніки через часткову компенсацію відсоткової ставки, яку комерційні банки беруть з сільгоспвиробників, якщо ті купують сільськогосподарське обладнання. Такою компенсацією можна скористатись лише тоді, якщо сільгосптехніка фінансується через кредити, надані комерційними банками. Той факт, що такі субсидії є недоступними у випадку лізингу сільськогосподарської техніки, є однією з причин, з яких аграрний сектор не є привабливим для лізингових компаній. Уряд виділів значні бюджетні ресурси на реалізацію програми, метою якої є збільшення пропозиції вітчизняної техніки через фінансовий лізинг, спеціально для реалізації якої була створена державна лізингова компанія “Украгролізинг”. Основними вигодоотримувачами за цією схемою проте стали виробники обладнання і “Украгролізинг”, а не сільгоспвиробники, як спочатку передбачалось державною політикою. Проте збільшення пропозиції сільгосптехніки та обладнання вітчизняного виробництва, фермери продовжували купувати імпортну техніку з огляду на краще співвідношення її ціни та якості. Фінансовий лізинг через “Украгролізинг” не спрацював належним чином, з одного боку, через те, що “Украгролізинг” встановлював ціни на техніку, яка вироблялась, на основі рішень міжвідомчої експертної групи, а не на попиті кінцевих споживачів, а з другого боку через те, що сільгоспвиробники так і не сплатили борги за техніку в лізингу і не повернули прострочену заборгованість за іноземне обладнання, придбане під державні гарантії іще наприкінці 1990-х років. У 2000 році сума простроченої заборгованості іноземного виробництва досягла 200 мільйонів доларів США, а до середини 2005 року вона виросла до 835 млн. доларів. [7]
Одним з головних факторів, які оказують значний вплив на динаміку лізингової діяльності в Україні в наступний момент, є жорстка конкуренція із банківською системою (оскільки лізинговий сектор знаходиться на стадії формування, конкуренція між окремими лізинговими компаніями доки мінімальна).
Протягом 2005 року і шести перших місяців 2006 року на український ринок лізингових послуг вступили наступні іноземні інвестори: Сосьєте Жене раль створили компанію “СЖ Еквітмент Лізинг” і придбала Першу Лізингову Hertz, яка нині працює під назвою ALD Automotive, БНП Пари бас придбав український банк “Укрсиббанк”, разом з його лізинговою компанію “Українська лізингова компанія”, а також універсальну лізингову компанію”. Австрійський банк “Райффайзен” придбав український банк “Аваль”, який тепер виходить на ринок лізингу з компанією “Райффайзен Лізинг Аваль”. Шведський банк “SEB” створив лізингову компанію через свій український банк “Ажіо”. [7]
До числа інших іноземних лізингових компаній (за винятком компаній, що надають в лізинг автомобілі), які ведуть активні лізингові операції в Україні, належать [6]:
§ “First Lease Finance”, “TBI Leasing”, засновники якої походять з Голландії
§ “Ласка-Лізинг”, лізингова компанія у власності підприємця з Литви
§ “Глав-Лізинг”, російська лізингова компанія
§ “HVB Лізинг”, у власності австрійського банку “HVB”
§ Компанія “Energy Alliance”, заснована фондом прямого інвестування “Western NIS Fund”
§ Компанія “Ukio Bank Leasing”, у власності литовського банку
§ “Scania Credit Ukraine”, у власності групи “Сканія” із Швеції
3.3. Перспективи розвитку індустрії лізингу в Україні
Хоч ринок лізингових послуг в Україні лишається відносно малим, існує багато позитивних ознак того, що протягом наступних кількох років він стрімко зростатиме. Велика кількість потенційних інвесторів вже відвідалі Україну, щоб оцінити можливості розвитку тут свого бізнесу, а багато з них нещодавно розпочали або розпочинають свою підприємницьку діяльність в Україні. Найпомітнішою із таких підприємств є лізингова компанія “Укрсоцбанку”, що була викуплена італійським банком “Банка Інтеза”.
Очікується, що упродовж наступних років все більше лізингових компаній з’являтимуться в регіонах, оскільки потреба в придбанні нової техніки та технологій особливо гостро відчувається саме тут.
Для стимулювання розвитку індустрії лізингу був прийнятий документ “Програма розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років”, який передбачає:
1. Удосконалення цивільного та фінансового законодавства з питань лізингу, інтеграція національного законодавства в міжнародне
2. Поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій, створення умов для створення механізму рефінансування портфелів лізингових угод
3. Створення умов для зростання фінансовій стійкості лізингодавців, збільшення їх капіталізації, впровадження лізинговими компанії сучасних систем ризик-менеджменту
4. Розвиток інфраструктури ринку лізингу та активізація її використання учасниками ринку [9]
Крім того, слід проводити роботу з потенційними лізингоодержувачами з метою повідомлення їх про зміни, які може забезпечити лізинг, перетворюючи їх фірми на процвітаючі підприємства.
Основними чинниками, що стримують розвиток лізингу в Україні, є:
§ Недосконалість законодавчого забезпечення:
- колізії та протиріччя між окремими законодавчими актами, що регулюють лізингову діяльність
- неоднозначність трактування окремих положень нормативно-правових актів щодо операцій лізингу
- неврегульованість окремих складових лізингової діяльності, зокрема, питань вторинного лізингу, повернення предмету лізингу лізингодавцю, взаємовідносин між учасниками лізингу у випадку пошкодження предмету лізингу тощо
- нестабільність законодавства, що створює додаткові ризики для лізингу, який за своєю сутністю є довгостроковою операцією
§ Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу:
- міжнародні положення (стандарти) обліку, що стосуються лізингу, не повною мірою відповідають міжнародним стандартам, по більшості національних стандартів обліку відсутні методичні рекомендації
- Україна не є учасником цілого ряду міжнародних конвенцій, які стосуються лізингу
§ Несприятливій податковий клімат:
- дискримінаційний податковий режим в оподаткуванні податком на додану вартість відсотків та комісій лізингодавців при фінансовому лізингу (в порівнянні з банками)
- відсутність прийнятної податкової амортизації до лізингових активах, що належать до основних засобів виробничого призначення
- неможливість віднесення на валові витрати всіх коштів, що витрачаються на страхування лізингових активів
§ Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій
§ Недостатня фінансова стійкість лізингодавців
§ Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу (бюро кредитних історій, реєстр обтяжень рухомого майна, механізми страхування фінансових ризиків тощо)
§ Недостатність кваліфікованих спеціалістів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу [9]
Попри труднощів, з якими стикаються українські лізингові компанії, не все в Україні погано: адже на фінансування капітальних активів існує величезний попит, економіка демонструє потужні темпи зростання, а лізинг має перевагу у вигляді відсутності державного регулювання. Як результат, законодавство не пред’являє вимог до мінімального розміру капіталу лізингових компаній і, крім того, лізингові компанії несуть менші операційні видатки.
Розвиток українського ринку лізингу знаходиться під тиском, який є результатом політичної нестабільності, яка виникла після Помаранчевої революції. Але перспективи є позитивними, оскільки країна обрала чіткий курс у напрямку вступу до Європейського Союзу. Однак, законодавча система доки ще не забезпечує стабільної бази для лізингу, тривалість та невизначеність судових розглядів примушує лізингові компанії до здійснення ретельної оцінки усіх ризиків до укладення договорів лізингу. Хоча така ретельна оцінка сама по собі є позитивним розвитком, вона не забезпечує безпосередньої підтримки зростання ринку лізингу, якого потребує Україна.
Однак упродовж останніх років всі показники обсягів ринку лізингу України, як можна побачити вище, показують позитивну динаміку (рис.3.10)
Рис. 3.10. Узагальненні показники діяльності ринку лізингу в Україні
Аналіз середніх показників діяльності окремої лізингової компанії свідчать, що вони приблизно повторюють наведені вищі загальні тенденції розвитку обсягів ринку лізингу в Україні (рис.3.11.) [10]
Рис.3.11. Середні показники діяльності лізингової компанії “ALD Automotive” [10]
Як вважають аналітики, в наступні роки ринок лізингу в Україні буде мати серйозні зміни. Вже в 2007 році очікується зростання його обсягів майже вдвічі завдяки появи на ньому російських галузевих підприємств, що потягне за собою приток сучасних технологій та більш дешевих засобів. Це вимусить багатьох керівників вітчизняних підприємств задумуватись о необхідності використовування послуг фінансового лізингу для оновлення своїх основних засобів.
ВИСНОВКИ
Лізинг – це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних та залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням та погодженням із лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Лізинг характеризується багатьма особливостями, які залежать від того, яке майно передається в оренду, на який строк та інше. Це обумовлює необхідність класифікації лізингу.
Українським законодавством передбачено два виду лізингу – оперативний та фінансовий.
Крім цієї загальної класифікації можна також навести іншу класифікацію лізингу за такими ознаками: за складом учасників лізингової операції, за регіональною приналежністю учасників лізингової операції, за об’єктом, який лізингується, за формами лізингових платежів, за характером фінансування об’єкту лізингу.
За своєю сутністю лізинг близький до оренди, однак поняття “лізинг” є більш широким та має характерні відмінності.
Лізинг має ряд переваг в порівнянні з орендою, однак на даний момент часу існують недоліки його використовування, які обумовлені законодавчими та податковими аспектами України.
Лізингові відносини включають таких суб’єктів, як виробники (постачальники) предмету лізингу, лізингодавець та лізингоодержувач та потребують підписання договору лізингу та Акту прийомки-передачі предмету лізингу.
Існують певні стандарти лізингових договорів, які повинні містити окремі пункти, які регулюють лізингові відносини між учасниками лізингу.
Узагальнюючим показником ефекту, який об’єднує інтереси усіх сторін угоди, є лізинговий платіж. Його розмір безпосередньо залежить від кількох факторів, але одним із основних саме є схема здійснення лізингової операції, яка визначає фінансовий взаємозв’язок та склад усіх учасників.
Лізингові операції можуть здійснюватись за різними схемами, найпоширенішими з яких є лізинг не напряму, а через посередника, яким виступає лізингова компанія.
Основним механізмом надійності лізингових операцій є застосування різних способів їхнього забезпечення. Лізингові компанії пропонують більш гнучкі умови своїм клієнтам, ніж банки, оскільки готові працювати, по-перше, з будь-яким способом забезпечення, передбаченим цивільним законодавством, та, по-друге, пропонують інші механізми для гарантування виконання зобов’язань.
Існує досить розвинута законодавча база, яка регулює лізингові відносини в Україні. Головним нормативно-правовим актом у цієї галузі є Закон України “Про фінансовий лізинг”, а також Господарський та Цивільний Кодекси України. Однак ці нормативно-правові акти не врегульовують відносини в галузі оперативного лізингу, та часто суперечать один одному, що створює певні проблеми в сфері ведення лізингової діяльності, а також, зокрема, в процесі вирішення судебник спорів та питань.
Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення.
В Державний реєстр фінансових установ нашої країни внесені 89 фінансових підприємств, 61 з яких стверджують о намірі надавати фінансовий лізинг. Крім того, в обліку Госфінпослуг лічаться 90 юридичних лиць, які позіціонують себе як лізингодавці.
Найбільш поширеним предметом лізингу в Україні на даний час є легкові автомобілі. Лише у цієї галузі існує жорстка конкуренція, та можна сказати, що “сектор” цього активу досить ємній. На другому місці знаходяться літаки.
Переважна більшість усіх лізингових компаній знаходиться в Києві (79%) та регіонах, тому необхідно поширювати лізингову діяльність на інший території України, райони якої потребують використання цього фінансового інструменту.
Державі в галузі керування лізинговими компаніями належить лише 3% (“Украгролізинг”), переважна більшість лізингових компаній є приватними - приблизно 81%.
До основних джерел фінансування лізингових компаній відносяться кредити банків (77,2%) та власні кошти підприємств (63%).
Середній термін укладання лізингових угод на даний час складає 2-3 роки, ріже 3-5 років.
Більшість лізингових компаній надають свої послуги середнім підприємствам (83%) та малим підприємствам (63%).
В Україні, як країні з досить великим аграрним потенціалом, значна увага приділяється сільськогосподарської діяльності. Тому Постановою Кабінету Міністрів України №1031 від 18.09.1997 року створено Державний лізинговий фонд, метою якого є поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільського господарства. Цей сектор на даний момент часу потребує найбільшої уваги с точки зору застосування лізингу.
На думку експертів, ринок лізингової індустрії в наступні роки зросте майже вдвічі завдяки впровадженню Програми розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років та внесенню змін в законодавство. Також розвитку цієї галузі сприятиме поява на ринку лізингу російських компаній та інтерес з боку іноземних інвесторів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про фінансовий лізинг”// Урядовий кур’єр. – 2004. – 16 січня
2. Р.Брейдли, С.Майерс. Принципы корпоративных финансов. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. – 1120с.
3. Банки и банковские операции: Учебник для вузов/ Е.Ф.Жуков, Л.М.Максимова, О.О.Маркова и др. под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471с.
4. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 528с.
5. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні// Фінанси України. – 2005. - №7
6. Журнал «Деловой вестник» №08 (147), 2006г.
7. www.leasing.org.ua
8. Журнал “Лізинг в Україні”, №5, 2006 рік
9. Програма розвитку лізингу в Україні// Журнал “Лізинг в Україні”, №3, 2006
10. Журнал “Лізинг в Україні”, №7, 2006